Посміхнімося: йога для буклаверів

Йога для буклаверів

Обожнюєте книжки й готові присвячувати їм весь вільний час, а на йогу не залишається і хвилинки? Спробуйте йогу для буклаверів від котика.

Почати можна з традиційного вітання сонця.
 

Планка - відмінна вправа для всього тіла.
 

 

 Не можна забувати й про розтяжку.

 

Розвороти тренують специфічні м'язи.

 

Нахил уперед сидячи - розтягує спину й ноги водночас. Особливо просунуті гортають сторінки пальцями ніг.

 

Якщо в книзі великий шрифт - практикуйте позу воїна.

 

А якщо шрифт дрібний, можна зробити стійку на плечах.
 

 
Поза сарани - справжній виклик для читача.

 

Щасти Вам, буклавери!
 

Oleksandra Orlova За матеріалами сайту romancedeals.com

Навчаймося із задоволенням!

Перелік додатків для навчання

Як полегшити навчання, оптимізувати його та зробити цікавим? У цьому Вам допоможуть додатки, які ми пропонуємо Вашій увазі

 

1. Explain Everything

Додаток, у якому можна створювати цікаві презентації, використовувати різні кольори, створювати типові слайди з додаванням фігур, малюнків та будь-чого. Врешті-решт ви зможете маніпулювати всім, чим вам заманеться.

2. Inkflow Visual Notebook

Не простий записник - усі нотатки можна вести від руки. Перед вами так званий віртуальний папір, на ньому ви можете розміщувати різноманітну інформацію та змінювати розміри. Найчастіше використовується для ведення лекцій.

3. Wikipanion

Власне, та сама Вікіпедія, тільки спрощена. Легкий перехід між посиланями, збережена історія переглядів. 

4. Fit Brains: Logic Trainer

Додаток, який вміщує понад 300 завдань на логіку.
 

5. Gradeview

Учень чи студент вносить до цього додатку свої оцінки та бачить, на якому він зараз рівні, або скільки треба дотягнути до потрібного результату. Окрім цього, можна бачити досягнення друзів та порівнювати зі своїми. 

6. Flatastic

Додаток більше підходить для студентів, які проживають у гуртожитку. Оскільки програма допомагає організувати прибирання, розподілити чергових, час на приготування їжі й при цьому нагадує вам про це .

Вік живи - вік навчайся

37 найкращих сайтів для того, щоб навчитися чогось нового           

Забудьте про дорогі курси, нудні дні в переповненому класі та нецікаві домашні завдання. У цій статті ви знайдете сайти, які охоплюють нескінченну кількість тем з науки, мов, дизайну та програмування. І всі вони безкоштовні.

Онлайн-курси

 

 

 

static.pexels.com

• edX - отримуйте знання прямо з кращих університетів світу.
• Coursera - безкоштовні курси від викладачів університетів світу.
• Coursmos - навчайтесь скрізь і завжди, на будь-якому пристрої.
• Highbrow - добірка знань, які надсилаються безпосередньо на вашу пошту.
• Skillshare - завдання, які допоможуть розкрити ваш творчий потенціал.
• Curious - відеоуроки для поліпшення ваших навичок.
• lynda.com - курси про бізнес, технології та креативність.
• CreativeLive - найкращі майстер-класи від світових фахівців.
• Udemy - вивчайте світовий досвід онлайн.

Вчимося програмування

 

 

negativespace.co

• Codecademy - безкоштовні інтерактивні уроки.
• Stuk.io - навчання для новачків.
• Udacity - курси від найвідоміших IT-компаній, можливість перейняти досвід.
• Platzi - курси в режимі реального часу з дизайну, маркетингу та програмування.
• Sitepoint - прекрасні курси з веб-програмування.
• Code School - практика, практика й ще раз практика!
• Thinkful - навчання у викладача.
• Code.org - прості уроки.
• BaseRails - навчання Ruby on Rails та інших технологій.
• Treehouse - уроки HTML, CSS, розробка додатків для iPhone та багато іншого.
• One Month - обіцяють навчити вас за 1 місяць. Варто спробувати.
• Dash - вчіться створювати шедевральні веб-сайти.

Вчимо мови

 

 

pexels.com

• Duolingo - вчіть мови безкоштовно.
• Lingvist - обіцяють навчити азам мови за 200 годин.
• Busuu - безкоштовний форум для вивчення мови. Тонна корисної інформації.
• Memrise - використовуйте картки для запам'ятовування нових слів.

Розширюємо кругозір

 

 

designerspics.com

• TED-Ed - ретельно відібрані ролики конференцій TED.
• Khan Academy - корисна бібліотека, у якій можна знайти багато інтерактиву.
• Guides.co - пошук по величезній колекції онлайн-гідів.
• Squareknot - переглядайте красиві, відібрані онлайн-гіди.
• Learnist - дізнавайся щось нове завдяки ретельно структурованому контенту.
• Prismatic - вивчайте прості речі, які рекомендують інші люди.

Працюємо з динами

 

                    

pexels.com

• DataCamp - онлайн-уроки та курси програмування.
• DataQuest - дізнавайтеся все про дані прямо в браузері.
• DataMonkey - розкрийте свої аналітичні здібності за допомогою цієї простої та веселої штуки.

Бонус

 

 

negativespace.co

• Chesscademy - вчіться грати в шахи онлайн.
• Pianu - цікавий спосіб навчитися грати на фортепіано.
• Yousician - ваш персональний інструктор з гри на гітарі.

Цікавинка: дивацтва великих

Що приховували всім відомі генії?! 

 Що відрізняє геніїв від простих людей? Думаєте, лише метод мислення та рівень IQ? Насправді, до списку дивацтв можна додати і поведінку, і звички, і навіть хвороби. Як не як, це не жарт і не насміхування з геніїв. Навіть елементарна неуважність вважалася однією зі стадій шизофренії.

 

Погодьтеся, що не кожен виходить на вулицю в хатніх капцях, тому що забув перевзутися. Генії - вони такі, голова в них забита не побутом чи потрібними для життя речами -  вони мислять глобальніше, глибше. Власне, у житті "Великих" не все так гладко та солодко, як здається нам, простим смертним. 

Розпочнемо з Альберта Камю, усім відомого письменника. Чоловік шукав жінок із психічними розладами, оскільки думав, що вони краще порозуміються. Однак навіть два шлюби не допомогли йому.

Оноре де Бальзак писав, стоячи босоніж на підлозі, та пив дуже багато кави: близько 15 чашок на день.
 

Шилллер, коли писав, ноги тримав у крижаній воді. Навіть сам Гетте дуже бідкався на Шиллера, тому що той набивав шухляди столу гнилими яблуками.
 

Вольтер не міг жити без кави, денна його норма становила 50 чашок. 
 

Франклін - великий любитель сиру. Сідаючи за чергову роботу, Бенджамін запасався горою сиру.
 

Лев Толстой орав землю: таке хобі надихало чоловіка. 
 

Олександр Пушкін - любитель лимонаду та "каракулів" на полях. Тому не сваріть своїх діток за зіпсовані зошити: можливо, у вас росте наступний Пушкін. 
 

У Гюго був незвичний метод залишатися в будинку. Він наказував своїм слугам ховати від нього одяг, залишаючи голим. Так він писав, допоки не закінчував роботу.
 

Агата Крісті свої детективи друкувала в незвичному місці - лежачи у ванній, ласуючи яблуками.
 

Вільям Шекспір теж мав цікавий прийом: наказував слугам зачиняти його в мансарді, а випустити лиш тоді, коли він напише новий роман.
Бернард Шоу теж із тих людей, які бояться втратити ідею, тому вдавався до стенографії - записував текст знаками та скороченням, так званим швидкісним письмом. Думаю, маємо дякувати драматургу за такий метод, адже в нас є можливість читати п’єсу "Пігмаліон".

У Ернеста Хемінгуея був закон: кожного дня писати як мінімум 500 слів. І випити текіли, багато текіли. 

 
 

Король Франції Карл VI протягом 5 років не мився.
 

Сіль із сільничкою - найбільші вороги Байрона, якщо, звісно, можна так сказати. Він постійно дратувався та казав забрати "це" з його очей.
 

Гоління Бетховену було не до вподоби, бо саме воно, за словами генія, перешкоджало вдалій роботі. Перед початком плідної праці обливався холодною водою: для стимуляції мозку - пояснював композитор.
 

 Чарльз Діккенс ходив у морги - як на мене, дивний метод пошуку музи.
 

 Франческо Петрарка постійно боявся забути черговий вірш, тому носив із собою записник. Як не дивно, більшість ідей йому приходили, коли той був верхи на коні, де він вправно писав. Звикнувши до незвичного методу, він не міг перевчитися сидіти за столом. 

 

Цікавинка: prima vera Івана Франка

Весняна квітка Франка

У листі до Агатангела Кримського Іван Франко зізнавався: "Я познайомився з двома руськими поетесами, Юлією Шнайдер і Климентією Попович, але жодна з них не мала на мене тривкого впливу".
Климентина Попович була на сім років молодшою за І. Франка.
Народилася Климентина Попович-Боярська 3 лютого 1863 року в селі Велдіжі (тепер Шевченкове) Долинського району Івано–Франківської області в сім`ї вчителя. Її виховали законослухняною людиною, "так що й слова рідного не знала", – згадувала Клима.
 

 

І тільки у Львові семінаристка почала вивчення рідної мови та літератури, написання власних поезій. Далі Клима пішла на хліб народної вчительки в селі Жовтанцях на Львівщині, через 4 роки переїхала до сусіднього села Читин. Молода 21-річна вчителька зважилася таємно послати кілька віршів до редакції "Зорі", підписалась "Зулейка" (арабське ім’я – блискуча, найкрасивіша).

Навесні 1884 року львівський часопис "Зоря" надрукував два вірші, відредаговані Іваном Франком, — "Чого я бажаю?" і "Мусиш любити" за підписом Климентія П. Відбувся поетичний дебют Климентини Попович.
А в листі поетеса читає слова, від яких голова йде обертом: …у Вас безперечний талант… поетична сила слова… високий політ фантазії… Ваш Іван Франко… "Як же це, до мене, нікому не знаної, в сільській глуші загубленої учительки, відзивається такий велет, таке божище недосяжне!"

Грайливість поезії "Мусиш любити" вразила Івана Яковича і він надрукував у "Зорі" вірш "Гарна дівчино, пахущая квітко" ("Відповідь") з посвятою "К.П."

Гарна дівчино, пахучая квітко,
Оком і словом стріляєш ти мітко.

11 травня 1884 р. Климентина вперше зустрілася з Іваном Франком у його помешканні. Оба були заскочені: вона пережила відразу й переляк, бо очікувала побачити високого красеня, Аполлона, а не рудого блакитноокого чоловіка. Іван Якович зізнавався: "По ваших писаннях я уявляв вас дужою, високою, з енергійним голосом і жестами людиною, коли, між тим, ви ніжні та утлі, як prima vera (весна)".

Їхнє знайомство, спочатку листовне, а потім особисте тривало майже два десятиліття й переросло в щиру дружбу, кохання.
 

 

Їхнє листування (збереглося 26 листів Франка до Попович, 39 – від неї) дихає динамікою дружби (спочатку звертання "Пане", згодом "Друже"). У час таких звертань Франко часто приїздив до Клими в Жовтанці, а потім у Честинці, що недалеко від Львова, де вона працювала вчителькою. Пізніше в "Споминах про Івана Франка" вона писала: "Франко, у той час бойкотований своїми і чужими, злиднював гірко і недомагав душевно й фізично, той рад був виливати своє горе перед щирим другом, за якого почав уважати мене, хоч ми досі були знайомі між собою лиш письмово…" і: "відтоді Франко, заохочений гостинним прийомом моїх батьків, частенько – майже щотижня – пішки (3 милі) забігав до Жовтаниць, щоб, як він казав, "відвести душу".

Якби ти знав, як много важить слово
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює – якби ти знав оце!

"Я зачисляю вас до людей, найближче стоячих до мого серця", — зізнався Франко. І їхні листи освятилися інтелігентним несміливим коханням (читаємо "Ти", "Дорогий Іване", знаходимо проект подружнього зв’язку для обопільної помочі одне одному). Жінка визнала: "Непомітно для нас самих прийшло несміле прекрасне почуття — "чисте золото найшляхетніших почувань двох душ"….

Клементина Попович
"До мого друга Івана Франка"

Гуляй, орле, по облаках,
Хоч не твоя воля.
Гуляй! Тобі не спочити:
Така твоя доля.
Знай, лиш за той лет небесний,
Недосяглі крила
Тебе, орле, голубочка
Навік полюбила!

Здавалося б, чекай сватів, Климо! Але в одному з листів Климентина написала: "Дорогий Іване! Ти не можеш мене любити, бо я не вмію Тебе чарувати, що тобі й подобатись може. Я не хочу приковувати Тебе до себе, не хочу дивитися на Твою муку і мучитися нею вдесятеро більше від тебе! До мого щастя потрібно бачити Тебе щасливим, а я виджу, що зі мною Ти не найдеш сего щастя".

Не на те я, хлопче-орле,
Тебе полюбила,
Щоб забута, нелюбима,
Весь вік протужила!

Несподівано він одружується. Вона ж картала себе, що не боролася за своє щастя, зізнавалася: "А тепер мене усе тривожить думка, що не будь ми колись такими наївними теоретиками в справах дружби чи супружжя і наївні в своїх рішеннях життєвої ваги, усе, може би, було інакше та краще склалося".

Та життя триває: щоб ніхто не подумав її жаліти, 25-річна Клима подала рушники греко-католицькому священику Омеляну Боярському. Через два роки вони обвінчалися та  переїхали на Буковину.

Після його, а потім її одруження листування та зустрічі не припинилися, але зустрічаємо тільки — "Товаришу", "Добродію", "Пане".

Чорною намиткою пов’язала Клима своє життя.
 

Ревнивий чоловік не міг їй простити Івана. Навіть при гостях о. Омелян переодягався у вбрання Івана Франка (вишиванку та сірий костюм у будні; у вишиванку та синій костюм у свята), аби покепкувати, познущатися з бідолашної. З цього часу у її чоловіка з’явилося хобі: заводити коханку та будувати їй хату.
До дружини ж частенько прикладав руку, мучив прискіпливістю, важкою хатньою роботою. Через цілу кімнату стояв великий стіл. З одного боку обідав священик, з іншого — Климентина. "А він був гарний, ваш тиран, ваш муж, попівська доброта через вінця полиново плакала", — писала Ганна Костів-Гуска.
Хата була охайна, заквітчана бузком. Мала в себе бібліотеку, діти селян ходили до неї вимінювати книжки. Спочатку Климентина Попович якось борсалася: у 1903 році Іван Франко ввів її поезії до своєї поетичної антології "Акорди". Клима намагалася писати, а чоловік забороняв, палив її блокноти, але вона зібрала мішок блокнотів.
Климентина тільки встигала народжувати дітей. У 1895 р. водночас померли чотирирічні донечки-близнята Ліда й Нуся.
Старший Інокентій працював лікарем, був активним членом УПА, загинув у бою з енкаведистами.
Молодший син Мирослав після навчання виїхав до Канади.
Дочка Ольга була дружиною Юрія Полянського, географа, який у 20-30-х роках проводив археологічні розкопки. Його дочка, онука Климентини — Марта Полянська з Америки приїжджала в село.
Навесні 1941 року на очах Климентини московські зайди застрелили Омеляна Боярського на ґанку його хати, поховали на подвір’ї біля церкви. Це призвело до важкого захворювання поетки. Хвору жінку забрала до себе наречена, заручена з Інокентієм, молоденька вчителька Галина.
Померла Климентина Попович–Боярська 7 травня 1945р. в с. Бабинці Борщівського району, і цілим селом шукали дошки на труну.
Творчий доробок Климентини Попович складають 32 вірші, одна поема, шість оповідань, спогади про Івана Франка та Наталію Кобринську.

Цікавинка: Тарас Шевченко - археолог

Тарас Шевченко дослідник та археолог 

 

Ви запитаєте: "Яке відношення має Тарас Шевченко до Пригоризонтної обсерваторії Безводовка?" Пропоную вам взяти участь в історичному розслідуванні, археологічному детективі. І ви побачите, що такий заголовок статті вибрано не даремно. Усі ми знаємо Шевченка як поета, як художника та як громадського діяча. Але мало хто знає його як археолога. Тарас Григорович захоплювався історією, і йому довелося недовгий час бути членом київської археологічної комісії.
Виконуючи доручення комісії, Т. Г. Шевченко здійснив у 1845-1846 рр. три подорожі по Україні й намалював чимало історичних пам’яток, брав участь в археологічних розкопках могил та ілюструванні видань, водночас залишив багато філософських суджень і висловлювань про історичні події в Україні.

Свою першу подорож (влітку-восени 1845 р.) для вивчення й малювання історичних пам’яток Т. Г. Шевченко розпочав із Густинського монастиря, розташованого поблизу м. Прилуки. Цей монастир засновано в 1612 р. князем Михайлом Вишневецьким для боротьби православної церкви проти наступу уніатства. Про відвідання Густи­на та роботу там Т. Г. Шевченко згадував в автобіографічній повісті "Музыкант". Донині збереглися три акварелі Т. Г. Шевченка, написані ним під час першої подорожі: "В Густині. Церква Петра і Павла", "В Гус­тині. Трапезна церква", "Брама в Густині. Церква св. Миколая".
 

Плідною була також подорож Т. Г. Шевченка на Полтавщину, ко­ли він побував у Яготині, Лубнах, Пирятині, Ромнах, Миргороді, Ве­селому Подолі, Хоролі, Полтаві, Березовій Рудці, Ісківцях, Переясла­ві, Єрківцях та багатьох інших містах і селах. 

У липні-серпні 1846 р. Т. Г. Шевченко брав участь у другій археологічній експедиції, що вела розкопки давньої могили Переп’ят. Це курган скіфських часів 6 ст. до н.е. У ході розкопок було знайдено золоті бляшки, бронзові вістря стріл, прикраси та залізні знаряддя праці, чотирнадцять тілопокладень у погребальній камері площею до 180 метрів квадратних 20 на 9 метрів, витягнутій із заходу на схід. Курган на час розкопок мав висоту 11 метрів і мав кільцевий вал навколо. Вал зображено на малюнку. А чому він такий схожий на кільцевий вал навколо Стоунхенджа та коло ближніх візирів Безводовки? Якщо уважно подивитися на карту того часу, коли Шевченко зробив малюнок, ми побачимо дуже знайому схему.
 

Якщо курган Переп’ят (висота 106) прийняти за центральну точку, на північному і південному сході та на південному заході на однаковій відстані від кургану ми знайдемо групи курганів, які співпадають із азимутами сходу та заходу Сонця в дні зимового та літнього сонцестояння. Також на півдні є група курганів за аналогією південних візирів Безводовки. До речі, Стоунхендж теж не просто коло вертикальних каменів. У нього є така ж система дальніх візирів.

Шевченко багато подорожував Україною і висловив думку: "Могила, або курган, на Волині та Поділлі - велика рідкість. По берегах же Дніпра, у губерніях Київській, Полтавскій, ви не пройдете версти поля, не прикрашеної високою могилою, а іноді й десятком могил". Майже такий же висновок зробив його колега археолог В.А. Городцов у своїй праці "Майдани": "Площею їх географічного поширення є Київська, Чернігівська, Катеринославська, Херсонська, Полтавська, Харківська губернії та західна частина земель війська Донського. Поза їх межами майдани не існують. Ще одне підтвердження теорії про існування в басейні Дніпра "Цивілізації майданів".
Ще два малюнки археолог Шевченко зробив під час свого перебування у своїх друзів братів Лизогубів у 1846. Андрій Лизогуб та його старший брат Ілля гостинно приймали поета у Седневі. Для Шевченка вони надали окреме приміщення у флігелі. Саме там була обладнана майстерня, де Кобзар плідно працював над літературними й мистецькими творами.

Один малюнок автор підписав "Коло Седнева". Маючи на увазі не "поблизу Седнева", а саме коло або круг Седнева. Чому Коло? Відповідь на це питання дає другий малюнок, зроблений на цьому ж місці з іншого ракурсу. Назва його -  "Чумаки серед могил", але зображено на ньому Коло Седнева. Група курганів, розміщених по колу і дуже схожа на коло ближніх візирів Безводовки.

А курган на передньому плані може бути дальнім візиром, який вказує на захід Сонця в дні рівнодення. Більше дальніх візирів на карті виявити не вдалося. Якщо стати в центрі Кола Седнева, його насипи будуть вказувати на схід і захід сонця в дні сонцестояння та рівнодення, як і візири Пригоризонтної обсерваторії Безводовка. Невже маємо ще одну пригоризонтну обсерваторію на Чернігівщині?

Можливо, 150 років тому Коло Безводовки "Роблениці" виглядало саме так, як Коло Седнева. А можливо, Тарас Григорович відвідав Безводовку й навіть замалював її величні насипи? Перевіримо гіпотезу.

На запрошення Г. Тарновського поет прибув до с. Качанівки Борзенського повіту (тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл.) і привіз свою картину "Катерина", яку той дав згоду купити. Кінець травня 1843 Шевченко прожив у Качанівці. Тоді він виїжджав до сусідніх сіл, зокрема в Сокиринці - маєток П. Скоропадського, якому на засланні присвячено вірш "П. С". Також побував він у селах поблизу Безводовки: Іваниця, Іржавець, Ічня, Власівка.
Але, на жаль, знайти малюнок або спогади про них не вдалося. Можливо, тому що це було до його роботи в археологічній комісії або увага поета була зайнята чимось іншим. Та, на щастя, завдяки Шевченку-археологу ми знаємо, як виглядало Коло Седнева. Тому що у двадцятому сторіччі воно було знищено й тепер існує лише на малюнках Шевченка та на карті 1929 року в масштабі 1:25000.

Автор: Griandr Tarnovski
Посилання на www.bezvodovka.com обов'язкове.

Діти в нашому світі

Діти по всьому світу, або День захисту дітей у різних країнах

 

А я люблю, коли сміються діти

А я люблю, коли сміються діти,
Коли на личку радість виграє.
А усмішка ясним промінням світить...
І в цьому мудрість виховання є.
Коли любов’ю сповнене сердечко,
Турботою за маму, й татуся,
Й за тих, хто поруч, далі й недалечко.
У тому мудрість виховання вся.
Коли дитина змалку розуміє,
Що від любові розпочався світ,
Добро і злобу розрізнити вміє
І має доброту з маленьких літ
В своїй душі і наміри хороші,
А світло серця людям роздає
Від щедрості людської, не за гроші...
От в цьому мудрість виховання є. 

               Надія Красоткіна

У дітей не менше прав, ніж у дорослих, однак обставин, пов'язаних із порушенням дитячих прав, існує безліч. Так, наприклад, десятки мільйонів дітей страждають через нестачу медикаментів, помирають через відсутність медичної допомоги, близько 100 млн. дітей не отримують необхідної освіти через відсутність освітніх установ. Діти в деяких країнах не мають рідного дому й голодують, іноді їх використовують як безкоштовну робочу силу та навіть продають у рабство.

День захисту дітей є одним із найдавніших міжнародних свят. Уперше про свято заговорили на Всесвітній Женевської конференції з питань благополуччя дітей. Це сталося в 1925 році. Зараз уже важко сказати, чому датою проведення було обрано саме 1 червня.

За однією з версій, День захисту дітей припадає саме на цю дату, бо того ж року, коли проводилася Женевська конференція, у Сан-Франциско святкували свято Дуань-у цзе (Фестиваль човнів-драконів), заснований китайським консулом. Це свято було організоване спеціально для китайських дітей-сиріт, а припало тоді саме на 1 червня.

Остаточно утвердився День захисту дітей лише після Другої світової війни, коли проблеми дітей були особливо актуальними. У 1949 році на Паризькому конгресі жінок була виголошена клятва, у якій йшлося про наміри боротися за мир у всьому світі та щастя дітей як основу цієї боротьби. А вперше Міжнародний день захисту дітей відсвяткували 1 червня 1950 року в 51 країні світу. Заручившись відтоді підтримкою ООН, 1 червня відзначаємо щороку.
 

Найбільш популярним цей день був у соціалістичних країнах. У часи СРСР у всіх школах країни починалися літні канікули. На його честь проводились різноманітні заходи: спортивні змагання, прем'єри дитячих фільмів і передач, виголошувалися промови та влаштовувалися дискусії.

Варто зазначити, що наразі свято має навіть власний прапор. На зеленому тлі в його центрі розміщено знак Землі, оточений стилізованими різнокольоровими людськими фігурками. Ці фігурки символізують собою різноманітність і терпимість. Знак Землі є символом нашої планети. Цей прапор визнаний більш ніж у 30 країнах світу. Зелений колір - колір гармонії, свіжості та родючості, він наводить нас на думку, що довкола створено все, щоб нормально розвиватися. Нам слід лише дати собі й іншим можливість скористатися цим шансом.

Земна куля символізує наш спільний дім, а її синій колір свідчить про мир і єдність, яких ми можемо досягти, якщо будемо ставитися один до одного з розумінням і любов'ю.

Різнокольорові людські фігурки символізують терпимість до різних рас і різноманітність. Зірка, яку утворюють ноги дітей, символізує світло, яке ми почнемо випромінювати, коли об'єднаємося та забудемо про чвари заради щастя дітей. А п'ять різнокольорових точок - це символ того, що всі ми походимо від одного роду людського.

Синя ж фігурка зверху на прапорі - символ Бога, який любить усіх однаково. Тому й ми, як його образ і подоба, повинні любити та поважати всіх людей, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, віросповідання, матеріальної забезпеченості та інших факторів.
  День захисту дітей зазвичай супроводжується концертними програмами, виставками та пізнавальними заходами, головними героями яких стають діти. Свято 1 червня - це час проведення різноманітних благодійних акцій для мам та дітей із подарунками та сюрпризами, спрямованимих на поліпшення умов життя дітей та охорону їхніх інтересів.

Країни світу по-різному святкують Міжнародний день дітей – 1 червня, однак не в усіх країнах діти саме цього дня відзначають своє свято. Мета Дня захисту дітей - звернути увагу громадськості на проблеми та захистити дітей від помилок дорослих, а також сприяти духовному й фізичному розвитку підростаючого покоління в усьому світі.
 

У всіх країнах світу в різні дні відзначають день захисту прав дітей. Україна, Грузія, Росія, Польща, а також інші країни Європи - загалом усього 48 - відзначають день дитини 1 червня. Сполучені Штати Америки святкують його в першу суботу червня.

Канада, Філіппіни, Ізраїль і ще 7 країн відзначають, за рекомендацією ООН, свято 20 листопада.

А якщо загалом подивитись на карту, можна побачити, що день захисту прав дитини святкують цілий рік - з січня, як уТаїланді та Тунісі, по грудень, як в Африці.

Японія, наприклад, тричі на рік відзначає День дітей. Поговоримо про це детальніше...

3 березня – Свято дівчаток. У цей день батьки зазвичай влаштовують вдома виставку гарних дитячих ляльок у кімоно, що і є своєрідним подарунком батьків своїм маленьким красуням.

5 травня відзначають Свято хлопчиків. Перед входом до будинку, де є хлопчик, традиційно вішають прапор із зображенням коропа, який символізує можливість здобуття наукового ступеня. Якщо в родині кілька хлопчиків, то на дверях вішаються зелено-сині прапори. Велика кількість таких прапорів підказує нам, що в родині багато хлопчиків.

15 листопада – День дітей "7-5-3". У Японії вважають, що 3, 5 і 7 років – найщасливіша пора для дітей.

Республіка Корея святкує 5 травня. Усі діти радісні та щасливі, у національних костюмах, отримують від батьків подарунки.

Колумбія – 4 липня відзначає День дітей. Тоді в усіх школах країни проводяться різноманітні заходи. Діти зазвичай одягають різні маски, вбираються, як клоуни, і гуляють по вулицях.

Бразилія по-особливому відзначає 15 серпня. Цей день також є Національним днем ​​боротьби з епідемією, тому щорічно в цей день лікарі оглядають дітей, крім того, малюкам у віці до 5 років роблять щеплення проти поліомієліту.

Швеція 7 серпня має у своєму календарі Свято хлопчиків, яке ще називають святом лангуста. Таку назву день отримав через те, що хлопчики мають бути такими ж сміливими, як лангуст. Цього дня діти вбираються в костюми лангустів та виступають із різноманітними веселими номерами. А 13 грудня відзначається День дівчаток, який також називається святом Богині Люсії. Люсія – богиня, котра, за шведським переказами, оберігає дівчат. Щорічно маленькі принцеси Швеції перетворюються на богинь, які роблять добрі справи для інших дітей.

Іспанія День дітей відзначає 5 січня, це релігійне свято; у перекладі з іспанської мови означає "свято Короля магії". З вечора 5 січня та до наступного ранку в Іспанії всюди можна побачити парадні машини, на яких "3 королі" постійно роздають дітям різні солодощі. Коли колона прибуває до воріт міської чи районної адміністрації, будь-яка дитина, яка сідає на коліна короля, може отримати особливий подарунок. Діти, що отримують такі подарунки, мають пообіцяти королю добре та старанно вчитися.

У більшості ісламських країн на 14 день посту відзначається Свято цукерок, це найвеселіше свято для дітей.

А в країнах Західної Африки проводиться навіть спеціальний "дитячий карнавал", який триває цілий місяць. Жителі Африки люблять співати й танцювати під час дитячого карнавалу та, незважаючи на різні умови життя людей, тоді всі діти щасливі й радісні.

День захисту дітей має на меті захистити інтереси маленьких мешканців нашої планети, які піддаються різного роду небезпекам і потерпають через недбалість дорослих. 

 Anastasia Nazarenko