Для малих читайликів

Презентація нової Хрестоматії сучасної дитячої літератури

16 грудня в музеї Шевченка в Києві відбулася офіційна презентація Хрестоматії сучасної дитячої літератури у двох томах (для 1 і 2 класів та 3 і 4 класів). Це перша за історію Незалежності книга серії "Шкільна бібліотека", що  друкується за бюджетні кошти для початкової школи.
У заході взяли участь Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, письменники, твори яких включені до Хрестоматії та до шкільної програми початкової школи, упорядник Хрестоматії Тетяна Стус і директор "Видавництва Старого Лева" Микола Шейко.
 

Хрестоматію сучасної дитячої літератури у двох томах (для 1 і 2 класів та 3 і 4 класів) надруковано за кошти, зекономлені завдяки прозорій закупівлі підручників для 8 класів. Загальний наклад  - 640 тисяч примірників. Книгу буде доставлено до всіх шкільних бібліотек України.
На сайті МОН можна переглянути електронну версію нової Хрестоматії. Вперше за історію Незалежності книга серії "Шкільна бібліотека" друкується за бюджетні кошти для початкової школи та вперше вона виставлена у вільний доступ в електронному вигляді ще до того, як буде доставлена до всіх шкільних бібліотек.
Читати електронну версію
"Важливе завдання початкової школи – навчити дитину любити: любити писати, любити читати, любити вчитися -  навчання має стати звичкою на все життя. Щоб дати дітям можливість полюбити читати, ми створили цю Хрестоматію, у якій зібрано твори як живих класиків дитячої української літератури, так і молодих письменників, які лише почали завойовувати серця українських дітей", - наголосила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.
Крім того, на онлайн-платформі EdEra можна переглянути відео, де письменники, чиї імена додали до навчальної програми з Літературного читання, особисто розповідають про себе, свої твори та творчий шлях. З відеоматеріалами для Літературного читання можна ознайомитись тут.

У переддень свята

День святого Миколая: звичаї і традиції з різних куточків світу!

Виявляється, у світі є безліч цікавих традицій, пов’язаних зі святом Миколая. От ви, наприклад, знаєте, чому в деяких країнах подарунки кладуть у панчоху чи в черевичок? Або що в Миколая є ціла зграя помічників? Чи які традиції притаманні українцям цього дня? Ні? Готуйтесь дізнатися ;)

Історія свята 

 

Отож, вважається, що перші згадки про Миколая, як і традиції святкування, розповсюдилися по світу завдяки німцям. Візантійська принцеса Феофано, дружина германського князя Оттона ІІ, розповіла місцевим жителям про святого, і вже в XI столітті вся Європа знала про його добрі справи й ще добріше серце.
Німці напередодні Дня вшанування святого Миколая зазвичай дарували дітям теплий одяг (зима все ж таки). Згодом, аби малята вірили в чудеса, батьки почали робити це таємно. Далі подарунки урізноманітнилися ласощами, шкільним приладдям, іграшками. І так це свято дійшло й до наших часів.

Імовірно, саме з німецьких земель свято Миколая дійшло й до нас. Кажуть, що українці почали відзначати його в 1088-1089 роках завдяки князю Всеволоду Ярославовичу. А на думку українського історика Михайла Брайчевського, князь Аскольд отримав при хрещенні саме ім'я Микола. Над його могилою княгиня Ольга збудувала храм святого Миколая.   

Цікаво, що, хоч Миколай і був греком, його вшановують і православні, і католики, і навіть мусульмани та язичники. А дехто порівнює християнського святого з грецьким Посейдоном чи римським Нептуном.

В Україні день Миколая став виключно дитячим святом в XIX столітті, коли в Галичині почало розвиватись шкільництво. І все зводилось не лише до подарунків: діти старанно готувалисz, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. У ті часи український Миколай мав золоті сани з білими кіньми, до будинку заходив через двері, а подарунки ховав під подушку (якщо вони там поміщалися). Традиції майже не змінилися й до сьогодні.

 

Санта Клаус, Дід Мороз і святий Миколай

                                                   

Чи питали ви себе коли-небудь, звідки взагалі взявся той самий Дід Мороз чи Санта Клаус, і як вони пов'язані зі святим? Усе дуже просто: першим був наш Миколайко!

У часи Реформації в Європі засуджували вшановування святих, особливо в протестантських країнах. Там його замінили Ісусом, від якого діти й отримували подаруночки. А отже, і час святкування змістився до Різдва. Згодом традиція відновилася, і дітлахи отримали аж 2 веселих свята, а Миколай поступово перетворився на червонощокого бороданя Санту, а точніше в Сінтер Клааса – нідерландського Діда Мороза. Разом із голландськими переселенцями він помандрував до США, де згодом перетворився на відомого всім Санта Клауса.

Щодо радянського Діда Мороза, то він просто став альтернативою Миколая для дітей. Адже будь-які релігійні святкування були в той час заборонені.  

 

Традиції у світі

          

Усім відомо, що православні та католики відзначають це свято в різні дні: перші – 19 грудня (за новим стилем), другі – 6 грудня (за старим). Та загалом суті свята це не змінює. Діти по всьому світу пишуть Миколаю листи, у яких розповідають про подарунки, які б хотіли отримати в цю казкову ніч, і ставлять їх на підвіконня, звідки їх забирають помічники святого (про них ми розкажемо трохи пізніше).

А ще люди вважають, якщо в переддень свята загадати бажання, то є велика імовірність, що воно збудеться. Ще одне вірування стверджує, що свято Миколая – останній день у році, коли варто розрахуватися з усіма боргами. Тож гарно підготуйтеся до свята ;)

Загалом, традиції більшості країн у цей день не надто відрізняються. Наприклад, подарунки дітям приносять усюди, завжди це робить Миколай (як би його не називали)…

Однак, німецькі дітлахи, перш ніж лягти спати, розвішують усюди спеціальні черевички або шкарпетки, щоби святий заповнив їх подарунками. А якщо маля пустувало, то може отримати звичайну різку замість іграшок.

А ось для італійського містечка Сассарі цей день дуже особливий, адже Миколай вважається його покровителем. Тому 6 грудня тут відбуваються гучні гуляння, а нареченим упродовж дня усі дарують подарунки.

Албанці починають святкування ще 5 грудня: до півночі вони постять і запалюють свічки, а о 12 годині на стіл подають смажену свинину чи ягня. Святкова трапеза супроводжується привітаннями та побажаннями "Щоби Святий Миколай допомагав тобі!"

Миколай також вважається покровителем французької Лотарингії, саме тому цей день є офіційним святом у тутешніх краях. А жителі містечка Ніколя-Де-Пор кожного року спостерігають святкову процесію, на чолі якої завжди йде святий. Поряд із ним - привид із різками: він карає неслухняних дітей, а потім забирає їх у свій мішок.

Діти в Нідерландах, готуючись до свята, чистять своє взуття й розставляють його перед каміном, димарем або дверима. Нідерландські подаруночки супроводжуються віршиками, які начебто написав сам Миколай. Серед традиційних дарунків малюкам вершкові льодяники різних форм, шоколадні ініціали дитини, поросятка з марципану та інші солодощі. Деколи дітлахи кладуть трохи сіна в черевички для помічника Миколая – Амеріго. За тутешніми віруваннями, святий приїздить сюди з теплої Іспанії морем (дивно, правда ж?), а потім пересідає на білосніжного коня.

Польські дітлахи до свята вішають повсюди чисті білі панчішки (або черевички). Миколай сюди приходить в одязі єпископа із золотим посохом.

У деяких країнах різняться також "методи" покарання неслухняних дітлахів: десь замість різки дарують вуглинку чи картоплинку, камінчик або жменьку попелу… Із чим це пов’язано, сказати важко, можливо, культурні особливості, а може, фантазія розійшлася :)

 

Шкарпетки й черевички

Звідки взялася ця традиція? Чому Миколай у деяких країнах ставить подарунки саме туди?

Одна з легенд говорить, що колись святий вирішив допомогти трьом сестрам, що злидарювали. Напередодні Різдва він кинув їм у димохід три мішечки з монетами. А сестри саме розвісили на каміні випрані панчішки, куди й потрапили подарунки.

За іншою версією, три мішечки з грішми потрапили в старі черевики, що сушилися біля печі. Саме тому дітлахи деяких країн сталять перед дверима чи вікном начищений капчик. Інколи в нього ще ставлять записку про те, що бажають отримати.   

Та й давайте подумаємо логічно, якщо Санта Клаус спускається через димохід, йому зручно поставити подарунок у панчішку, що висить біля каміну, аніж йти аж до подушки :)

Цікаво, що іспанці знаходять подарунки взагалі на балконі (мабуть, іспанський Миколай боїться розбудити сімейство), а німці – на підвіконні.

 

"Злий" Миколай

Виявляється, раніше добродушні "дідусі" та їх помічники були досить суворими й жорстоко карали дітей за непослух. Наприклад, німецький Миколай ходив разом із помічником Рупрехтом, який до спеціального журналу записував вчинки дітлахів, а найбільш неслухняних кидав у мішок і забирав до темного лісу. Французький Пер Ноель (Дід Мороз) ходив із суворим Пером Фуеттаром, який шмагав батогом усіх непослухів, як і російський Дід Мороз, до речі. А український Миколай використовував для цього різку.  

Та, на щастя, згодом усе змінилося, "дідусі" стали добрішими. Адже, окрім поганих вчинків, дітлахи роблять і багато добра, про що також не можна забувати.

 

Помічники Миколая

               

  Взагалі, помічники Миколая – тема дуже розповсюджена! У деяких країнах західної Європи вважають, що зі святим ходить ослик, та не простий (хоч і земний). Він начебто походить із особливого роду, чий пра пра пра… прадід привіз Ісуса до Єрусалиму. Саме тому місцеві діти залишають кілька морквин для тваринки, якщо та часом зголодніє. В Австрії своєрідними "помічниками" Миколая є лихі чортенята Крампуси. Вони ходять вулицями міст, лякають перехожих, створюють безлад та шум, аж поки не з'являється святий. Чортенята ходять із Миколаєм також у Словаччині та Хорватії, носячи різки для непослухів. Чехи вірять, що зі святим ходять янголя й чортеня, у кожного з них у руках книга, де записані добрі та злі справи  кожної дитини. Декотрі українці також вірять, що помічниками святого є янголята й чортенята, які постійно намагаються вкрасти торбу з подарунками. А нідерландського Миколая, окрім білого коня Амеріго, супроводжує також слуга-мавр Чорний Піт, одягнений, як середньовічний паж.

 

 

 

Транспорт

Як ми вже згадували, у Нідерланди й сусідні країни Миколай припливає на кораблі, а далі сідає на ослика чи коня.

На віслюку пересуваються англійський, німецький і ще кілька європейський Миколаїв. Норвежці й досі не можуть дійти згоди: одні кажуть, що святий їздить на козі, інші – що він літає на санях, запряжених вісьмома оленями. Другий варіант також припав до душі американцям. А український Миколай позбувся будь-якого транспорту й тепер просто спускається з неба до кожного маляти.

 Традиції в Україні

               
 В Україні теж були (а може, десь і досі десь є) свої оригінальні традиції для цього дня. Наприклад, у Харкові колись влаштовували триденні святки, варили кутю та узвар, аби наступного року був хороший врожай. У Києві господарі після служби в церкві брали свячену воду та йшли кропити все своє майно, просячи в Миколайка вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір'я повинен був вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом. Загалом таким "показником" (так називають людину, яка першою заходить до хати чи на подвір’я) повинен бути чоловік або людина добра, здорова та хазяйновита.

На заході України прийнято було випікати особливе печиво "миколайчики" та класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.

Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів – миколаївські скрипники. Господарі села варили цього дня пшеничне пиво, аби вшанувати святого. Потім влаштовували гостини та їздили на санях довкола села.

Українці цього дня день також влаштовували братчини – своєрідний обряд, коли вороги миряться, а всі образи забуваються. У цей день укладали угоди, адже вважалося, що в таке важливе свято ніхто не обманюватиме й не шахруватиме. Дівчата готувалися до святок і ворожінь.

До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувались перед Різдвом та на святки, дівчата заздалегідь готували одяг, діставали рушники -  одним словом, чекали на сватів.

Ось яке цікаве свято – День святого Миколая. 

До щему в серці

СИНИЧКИ НА СНІГУ

           

                      Синиці голодом намлілись —

                Така зима, така зима!..

                Оце б у вирій полетіти, —

                Так Батьківщини ж там нема

                                                   Ліна Костенко
 

У переддень свята: Святий Миколай і Дід Мороз

Святий Миколай і Дід Мороз: 9 відмінностей (інфографіка)

 Хто знає, чим відрізняється Святий Миколай від Діда Мороза ? Зараз ми вам розповімо. 

Отож, Святий Миколай приходить 18 грудня, а Дід Мороз - 1 січня. Святий Миколай - це реальна історична особа, а Дід Мороз - язичницький персонаж, прив'язаний у радянські часи до Нового року. Святий Миколай носить ризу й корону, а Дід Мороз одягається в синю або червону шубу. Святий, якого шанують українці, приносить подарунки під подушку, а Дід Мороз - під ялинку. Святий Миколай ходить із янголом із ІХ століття, а Дід Мороз - із онукою Снігуронькою з 1936 року.

І найголовніше: Святий Миколай споконвіку традиційний для України, а Дід Мороз - для Росії.

           

Джерело: www.volianarodu.org.ua

У переддень свята

Ой, хто, хто… такий насправді Миколай?

Незабаром настане день, коли всі українські малята, щойно прокинувшися, одразу ж зазиратимуть під подушку, аби подивитися, що ж їм приніс Миколай. Комусь пощастить, і він отримає омріяні іграшки, купу мандаринок і солодощів. А нечемні дітлахи знайдуть під подушкою різку (хоча таких випадків, мабуть, історія ще не знала: батьки… ой, вибачте, Миколай тільки лякає відсутністю подарунків, а от до діла не доходить:) ).

            

Але ви коли-небудь замислювались, хто ж насправді цей білобородий дідусь, який так щедро обдаровує нас з року в рік?

 

Святий Миколай – історична постать

Так, усі ми ще з дитинства пам'ятаємо історію про святого, який щороку ховає в нас під подушкою трішки радості та щастя. Однак мало хто знає, що ця особистість, на відміну від деяких християнських святих, була цілком реальною! Навіть свідчення збереглися: його ім'я зафіксоване в переліку єпископів – учасників першого Вселенського християнського собору (325 рік), скликаного імператором Костянтином Великим.

Однак, як то завжди буває, теорій про життя та діяння нашого сьогоднішнього героя є кілька. Добре хоч, що всі сходяться в одному: жив він в італійському місті Міра в 3 столітті нашої ери, коли християнство впевнено поширювалось світом, а часи гноблення цієї релігії скінчились. Так от…

 

Версія 1

            Миколай народився в дуже багатій родині, але його батьки швидко покинули цей світ, залишивши хлопця зовсім самого. Так і жив він собі відлюдником. Аж поки одного разу не дізнався про дівчину, яка не могла взяти шлюб з коханим (за тодішніми звичаями, наречена без посагу не могла вийти заміж, а ця бідолашна була з бідної сім'ї). Тож Миколай вирішив допомогти їй: вночі підкинув мішечок з грішми у вікно.

Звичайно, дівчина зраділа, але подумала, що то вищі сили допомогли їй у скруті. Так чутки й поширилися містом. Ось тут майбутній святий і зрозумів, що повинен присвятити своє життя добру та милосердю. Він почав таємно робити добрі справи. Та люди з цікавості вистежили благодійника й зробили його єпископом.

 

Версія 2

                                   
Згідно з нею, усе було майже так само. Лиш це були три дівчини: чи то заміж вони не могли вийти, бо бідували, чи то батько хотів їх у рабство продати, знову ж таки, аби не вмерти з голоду – точно сказати важко. Однак результат такий самий: таємний благодійник, подарунки, багато щастя тощо.

 

Версія 3

  
Є й така версія: Миколай був рибалкою або походив із рибальської сім'ї. Начебто саме тому його обрали захисником моряків та господарем земних вод (але про це пізніше).

 

Версія 4

               
 Миколай народився в багатій сім'ї та виріс дуже чуйною й доброю людиною. Батьки його померли рано і, хоч у нього всього було вдосталь, він відчував нестачу батьківської ласки. Хлопчина часто втікав із дому до своїх бідних друзів. Був серед них такий собі Петрусь: батько його був дуже старим, мама тяжко хворіла, а хлопчик навіть взуття не мав. Миколай вирішив допомогти: набрав у коморі їжі, знайшов трохи одягу та поніс до будинку Петруся. Зранку родина знайшла подарунки й дуже зраділа, та не знала кому дякувати. А далі все за сценарієм із першого варіанту.   

І, скоріш за все, це далеко не повний перелік варіантів, теорій і версій… Але це лише частина історії про Святого Миколайка.

 

Миколай Чудотворець

        Подейкують, що за своє життя він здійснив безліч чудес і чимало добрих вчинків. З найвідоміших: врятував від смерті трьох несправедливо засуджених воєначальників, допоміг жителям рідного міста пережити голод, воскресив моряка, який розбився після падіння з корабельної щогли, допомагав людям у різних бідах та нещастях, силою молитви зупиняв грозу чи бурю.

Завдяки таким вчинкам Миколая вважають покровителем простих людей та подружнього щастя, захисником несправедливо засуджених і, звичайно, дітей.

До речі, згідно з віруваннями, у святого роботи чимало: він опікується не тільки дітьми, а й воїнами, і водіями, і мандрівниками, і бідними в скруті; він покровитель торговців, студентів, моряків і селян; він помічник у найважчих справах та ситуаціях для будь-кого. Тобто, "працює" він далеко не один день на рік!

 

Дитяче свято

 

Але трохи дивно, чому в цей різноманітний перелік людей, котрі покладаються на святого Миколая, затесалися діти? :) Чому його найчастіше асоціюють із малими непосидами?

Кажуть, що, коли з'явилися перші школи при храмах, Миколай почав опікуватися учнями. Адже коли він був маленьким, то й сам мав дуже хороші схильності до наук і навчання. Тому в день, коли вшановували пам'ять святого, учням дарували солодощі. Трохи згодом традиція розповсюдилась і на сім'ї. В Україні цей звичай набув особливої популярності саме в Галичині XIX століття, коли тут з'явиласz перша мережа шкіл. Але це вже інша історія…

Незважаючи на всі теорії, версії, вигадки q домисли, точно відомо одне (і найважливіше!): Миколай вирізнявся любов'ю, добротою та співчуттям до людей, допомагав знедоленим у біді, роздавав бідним майже всі свої гроші, залишаючи собі тільки скромну суму для життя. І саме за це здобув величезну шану й любов народу. Хіба це не найважливіший сенс свята, про який ми часто забуваємо?

До речі, якщо ви не знали, одночасно з вшануванням Святого Миколая люди всього світу відзначають міжнародний день допомоги бідним у пам'ять про милосердя нашого білобородого героя та його добрі справи! Отже, маємо над чим подумати. Адже є люди, яким пощастило в житті набагато менше, ніж вам… Вони потребують вашої допомоги!

За матеріалами UA Modna

Цікавинка: Jingle Bells українською

 «Шпилясті кобзарі» заспівали українською мовою хіт Jingle Bells і зняли в новорічному відео шістьох безпритульних цуценят, аби знайти для них дім.

 

                   

 Ідея відеокліпу та слова української версії новорічної пісні належать поетесі Оксані Боровець, яка займається проектом розвитку бренду бандури в Україні Bandura Style:

«Ми вважаємо, що в ці новорічні дні варто спрямувати увагу на щось більше, окрім позитиву та святкового настрою. Слова пісні: «Ми зичимо усім – дорослим і малим – у цю казкову світлу ніч знайти свій теплий дім» для нас втілилися в конкретному завданні допомогти безпритульним песикам».

Колоритну пісню записали за один день, змонтували – за три. Ініціатор проекту Bandura Style та автор аранжування Jingle Bells Ярослав Джусь зазначає, що досягти результату вдалося завдяки дружній підтримці:
«Дякуємо за допомогу нашим друзям: студії звукозапису Family Records, фотостудії Fusion, Mamay Media, Turchenko Art Production, Ярмаку, Олександру Ткачуку, Сергію Бакаю, Максиму Шоренкову, Олені Захаровій, Максиму Бережнюку, Артему Турченко, Зоряні Великій, Олександрі Шаліній, Ірині Дарміць, Тані-Марії Литвинюк, Марині Нємцевій, Оксані та Марині Артеменко, Анні Андрусенко, Анні Токарєвій, а також фонду допомоги тваринам Happy Paw».

Слова Jingle Bells українською мовою: http://www.bandurastyle.com/2016/01/0...

 

Подорожуймо! Зимова подорож в українську старовину

Зимова подорож в українську старовину: 10 найцікавіших музеїв під відкритим небом у різних куточках України для подорожей

Двісті років позаду. Величезні дерев’яні ворота зі скрипом зачиняють за нами межу між сучасністю та первозданністю автентичної української культури. Ми в селі. Дерев’яні хатинки мріють під товстими шапками снігу, що поодягали на солом’яні голови. Із них через димарі тепло від пічок втікає в небо. Святкові дзвони старих церков уже відколядували свою пісню й мовчазно дослухаються до голосків дрібних дзвіночків, що лунають десь здаля. То протоптаними сніговими стежками йдуть вертепи з Маланкою.
Продовжуються зимові свята в українських музеях просто неба. Фестивалі “Від Різдва Христового до Йордану” (такий, наприклад, є в Чернівцях) ще попереду. Тут вони проходять традиційно весело. Тут усе по-справжньому. Кататися на санчатах із кіньми, розпалювати зимову ватру, щедрувати – закликати «три празника в гості»…
Зима – чудова пора, щоб завітати в одне зі старовинних українських сіл, де все відбувається точно так, як двісті років тому. Це скансени – живі музеї під відкритим небом, яких в Україні налічується більше десятка.
Тут бережуть багатовікову спадщину традицій зимових календарних свят краю, джерел автентичного фольклору в йорданських піснях, колядках, щедрівках, у маланковому дійстві, танцях, народному музикуванні, костюмах, етнографічній атрибутиці, народних ремеслах…

Національний музей народної архітектури та побуту в Києві (Пирогово)

Це найбільший у Європі музей під відкритим небом. Тут можна побачити всю Україну в мініатюрі: від Слобожанщини до Полісся. Найстаріший експонат музею – хата 1587 року. Вітряки, водяні млини, кузня, колиба, сільська управа, церковно-парафіяльна школа, садиба священика, шинок. Загалом колекція етнографічних експонатів налічує 70 тисяч предметів.
Свята й фестивалі проводяться в «Пирогово» кожних вихідних.

Зима в Пирогово (автор Ашатан)

Зима в Пирогово (Київський фотограф Дмитро Бартош)

Зима в Пирогово (Київський фотограф Дмитро Бартош)

Зима в Пирогово (автор vibas)

Переяслав-Хмельницький музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – перший в Україні музей просто неба, будівництво якого було започатковано в 1964 році. У цьому етнокомплексі представлено українську архітектуру ще з часів пізнього палеоліту. На території близько 30 гектарів зібрані експонати різних часів і культур. 11 дерев’яних церков та найбільша в Україні колекція млинів. Музей цікавий найдавнішими монументальними кам’яними скульптурами та саркофагами – кам’яними скринями, у яких ховали померлих племена кемі.

Експозиція “Середня Наддніпрянщина”. Лівобережжя. (Автор Марія Верговська)

Українська зима, Переяслав-Хмельницький (Автор Антон Петрусь)

Українська зима, Переяслав-Хмельницький (Автор Антон Петрусь)

Скансен “Мамаєва Слобода” в Києві

Архітектурний ансамбль комплексу нараховує 98 об’єктів. Цікавою є козацька триверха дерев’яна церква (такі ж були в часи Богдана Хмельницького). За невеличкими озерцями розташувалися садиби титаря, козаків-джур, козацького старшини, коваля з кузнею, гончара з гончарною майстернею, ворожки, шинок єврея-крамаря, а також пасіка та водяний млин.

Мамаєва Слобода. Зима (автор brown_ bear)

Мамаєва Слобода. Зима (автор Ашатан)

Мамаєва Слобода. Зима (facebook.com/mamajeva.sloboda)

Музей народної архітектури та побуту у Львові “Шевченківський гай”

Музей вдало поб’єднує мальовничість лісистих пагорбів, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України. Окремими етнографічними регіонами тут є Бойківщина, Рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Львівщина, Буковина, Покуття, Гуцульщина, Полісся та Волинь. Кожна з хатинок по-своєму гарна: ретельно, до найдрібніших деталей, відтворено давній інтер’єр. Багато тут унікальних старовинних церков.

Шевченківський гай взимку

Шевченківський гай взимку

Шевченківський гай взимку (vovsad.blogspot.com)

Чернівецький музей народної архітектури та побуту

Вишукана різьба по дереву, унікальний старовинний посуд та надзвичайне барвисте вбрання буковинців. Старовинні вітряки, корчма та кузня. Садиби бідняка, середняка та заможного селянина. Ви здивуєтеся, коли побачите дерев’яний ключ та замок — та ще й отвір для руки, щоб той замок відмикати знадвору!

Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. Зима. (www.facebook.com/bukovina.ethnomuseum)

Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. Зима. (www.facebook.com/bukovina.ethnomuseum)

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Це один із найперших українських музеїв під відкритим небом (з 1970 року). Планування експозиції справді відповідає географічній карті Закарпаття. На невеличких вуличках ви побачите взірці стародавніх гуцульських жител, а також садиби угорського та румунського населення. Дерев’яні будиночки виглядають особливо колоритно посеред саду з плодових дерев.
Загалом в етнокомплексі зберігається понад 14 тисяч експонатів. Чи не найцікавішим із них є автентична лемківська церква (1777 рік).

Закарпатський музей народної архітектури Ужгород (автор Людмила Шалаева)

Шелестівська церква в музеї

Музей історії сільського господарства на Волині, с. Рокині

Цей музей – справжнє діюче господарство. Тут є постійні працівники, котрі ночують у хатах, топлять піч, печуть хліб, доглядають худобу, обробляють посіви, косять сіно, пригощають гостей стравами української кухні. Тут можна навчитись народних ремесел і простим відвідувачам.
Комплекс загалом присвячений такій важливій сфері життя волинян, як сільське господарство. Кузня, садиби, хліви та клуні. На території дендропарку – постійно діюча експозиція “Козацький зимівник”.

(автор: Palko Sergej)

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, с. Крилос

Заповідник розкинувся на території давнього городища. Невеличкі «села», кожне з яких відтворює колорит одного з чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Найцікавіші речі побуту: старовинного одягу, вишиванок, прикрас представлені в окремих колекціях музею.

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, с. Крилос

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, с. Крилос

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, с. Крилос

Скансен «Козацький хутір» у с. Стецівка Черкаської області

Музей на лоні надзвичайно мальовничого ландшафту з полями, пагорбами, ставком, із отарою овець і кіньми на вільному випасі. Тут ви зможете побачити єдиний в Україні музей млинарства, територія якого становить майже 9 гектарів. Його розташували саме в тому місці біля села Стецівка, де вітряки стояли з сивої давнини.

Туристично-етнографічний комплекс «Козацький хутір» (автор Tatyana Dyachenko)

Миколаївська церква (кін. XVIII ст.) з села Драбівці. Скансен «Козацький хутір» (автор Сергій Криниця)

Церковно-етнографічний комплекс “Українське село”, с. Бузова

Комплекс представляє багато історико-етнографічних областей України. Із Гуцульщини, Полтавщини, Вінниччини, Луганщини та Житомирщини сюди були привезені старовинні хатинки. Кожна – під своїм, характерним для регіону дахом, із оригінальними інтер’єром, меблями, господарським начинням, одягом. «Українське село» має свою гуральню й гончарню, кузню, пасіку, парафіяльну школу та церкву. Немало тут господарських будівель. Музей справді є «живим», і долучитися до його життя можна й відвідувачам, самостійно виліпивши горщика на гончарному крузі чи випікши хліб у печі.

Етнографічний комплекс “Українське село”. Зима. (www.facebook.com/Ukrselo)

Етнографічний комплекс “Українське село”. Зима. (www.facebook.com/Ukrselo)

Етнографічний комплекс “Українське село”. Зима. (www.facebook.com/Ukrselo)

Етнографічний комплекс “Українське село”. Зима. (www.facebook.com/Ukrselo)

підготувала Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua