Яким дорослим став, мій любий сину, Вже в голові пасеться сивина, Ти обіймаєш донечку й дружину, Років і відстаней лягає далина.
Для мене ж завжди ти малий хлопчисько З сіро-блакитним вогником очей, І попри те, далеко ти чи близько, Молитви моїх ранків і ночей
До тебе линуть. Я горнусь до тебе Душею, розумом - усім єством моїм - Одвічність материнської потреби Побути поруч із дитям своїм...
Дорослішаєш і мужнієш рік від року, Для мене ж ти продовжуеш рости, Мій янголе сіро-блакитноокий, - Найкрасивіше, що зробила я в житті! м. Донецьк, 25.05.2019
Вітаю всіх із Великоднем - святом світлим, весняним, натхненним, яскравим, смачним!
Дарую добірку красивих поетичних рядків вітчизняних авторів і красиву святкову пісеньку
Катерина Перелісна Христос воскрес!
Співає жайворон з небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
У небо дзвін гуде з села:
«Христос воскрес! Йому хвала!»
В проміннях сонячна блакить:
«Христос воскрес! Його хваліть!»
Журчить струмок — весняний дзвін:
«Воскрес Христос — Господній Син!»
Радіють діти у вінках:
«Христос воскрес на небесах!»
І вся земля, мов той вінок,
З чудесних трав, дітей, квіток…
І в серці радість через край:
Воскресли поле, річка, гай,
І лине пісня до небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
Ніна Куфко Христос воскрес!
Великдень — свято на весні.
Веселий гомін у шпаківнях.
Прозоре небо. Дні ясні.
Птахи вже повернулись з півдня.
До нас в кімнату залюбки
Веселий промінь сонця лине:
На вишивані рушники,
На стіл, на білу скатертину,
На паски пишні та пухкі,
На їх брилі молочно-білі,
На паростки вівса легкі,
Де крашанки лежать в тарілі.
Великдень… Все добро небес
Сьогодні тут у нашім домі.
Вітаємось: — Христос воскрес!
Заходьте, друзі і знайомі!
Леонід Глібов
Христос Воскрес! Радійте, діти, Біжіть у поле, у садок, Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок. Нехай бринять і пахнуть квіти, Нехай почує Божий рай, Як на землі радіють діти І звеселяють рідний край. На вас погляне Божа Мати, Радіючи, з святих небес… Збирайтесь, діти, нум співати: Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Світлана Кузьменко Маринчина писанка
Як весні раділа
Кожна людська хата, —
До людей зближались
Великодні Свята.
Готувались люди —
І дорослі, й діти:
Як же то найкраще
Їх собі зустріти.
У Маринки мама —
Як усе до свята —
Вміє дуже гарно
Писанки писати.
І Маринка маму
Дуже попросила,
Щоб її писати
Писанку навчила.
Сіли мам й доня
Писанку писати.
І матуся доні
Стала повідати:
Що іде Великдень,
Зовсім недалечко,
І чому виходить
Писанка з яєчка.
А на ній всі знаки
Дихають віками.
Їх передавали
Дітям їхні мами.
Ось уже й Великдень
Зовсім недалечко,
У Маринки писанка
Вийшла із яєчка.
Хочеться легкості, Прагнеться свіжості, Синьої небості Та вишнестиглості, Змін на всекращість І всебудедобрість. Дай, Боже, радість Серцю й хоробрість Усе пережити, І все подолати, І здатність любити Не змарнувати, І дихати легко, І мислити свіжо, Дивитися в небо Й душею так ніжно Торкатися всього, Що любиш, цінуєш І стиглість оцю, як вишню, смакуєш... м. Донецьк, 12.04. 2019
11 березня в небі над Донецьком заграла подвійна веселка - чудовий знак: обіцянка миру! До речі, це вже втретє за час війни. Тож сподіватимемося, що омріяний мир прийде на нашу землю цієї весни!
У безмежжях блакиті, у небес закапелках Креслить циркуль небесний нам подвійність веселки! Обіцянкою миру із біблійних історій Простяга вона крила, обіймаючи обрій.
Ген над нею - тоненька янголом-охоронцем, Наче ненька рідненька в очі дивиться доньці. Ця подвійна красуня в перші дні післязим'я Над Донецьком схилилась у його узголів'ї.
Райдуга понад містом! Втім ВЕСЕЛКА - точніше, Бо наповнює змістом і підносить нас вище За буденність і сірість, за війну і руїну, Нам дарує у Вірі порятунок єдиний.
У Надії на краще жевріють наші сили ... Вигравай же, веселко, обіймай небосхили! м. Донецьк, березень - 03.04. 2019
Не порівнювать намагаюся: Порівняння - тема-табу, П'ятий рік бунтую, пручаюся, Витискаю з себе рабу,
А точніше, не дозволяю Наближатись до себе й на крок, Бо хитку надію плекаю, Що засвоєний буде урок.
Що прийде час спокути за зраду, За відступництво каяття, Що проб'ються паростки правди - Завирує в цім місті життя.
Мені кажуть: тікай якнайдалі І спали за собою мости - Вертикалі й горизонталі Тут зійшлись, де могильні хрести Дідусів, і бабусь, і тата... Тут зростала я, тут жила - За це місто тримаюсь затято У години добра і зла! Так куди ж я від нього сховаюсь, Якщо це мій згорьований дім? Не порівнювать? Намагаюсь! Ми ж в своєму краю - не в чужім!
Не порівнювать намагаюся З тим, що було чи буде колись, Попри все молюсь-сподіваюся... ТУТ начала й кінці зійшлись. м. Донецьк, 24-25.02.2019
