Думки вголос: Двісті тисяч!

 
Двісті тисяч народних пісень!
Тож ми нація зовсім не бідна,
Втім чомусь усе задніх пасем,
І кінця тому й краю не видно!

Ми не бідні ніяк на слова
І за справи беремось завзято,
Є на плечах у нас голова,
Втім земля наша наче розп'ята:

Все незгоди та чвари у нас,
Все ми чубимось, сваримось люто,
Нам ніхто і ні в чім не указ,
Є провини - немає спокути!

Центр Європи ми! Що ж з того?
Ми в цім центрі мов неандертальці,
Замість того щоб свій за свого,
Ми влаштовуємо дикі танці.

Нам же є чим вражати весь світ:
В нас п'ять Лавр і Святая Софія!
В нас Шевченковий "Заповіт",
Наші АНи із назвою "МРІЯ"!!!

Є в нас справжні богатирі,
Духу велети й велетні Слова!
Втім не ті в нас поводирі,
В них немає нічого святого...

Тож отак ідемо навмання,
На граблі наступаємо вперто,
Так задорого нам визнання
Дістається, скажімо відверто.

Скільки ж в нас тих народних пісень!
В них ми горді, завзяті, сміливі!
Дай нам, Боже, діждати той день, 
Щоб співати, які ми щасливі!

                     м. Донецьк, листопад - 01.12.2017