Перевеслом перев'язую
Снопик днів моїх старанно
І сама собі наказую:
"Залікую і ці рани!"
Залікую і одужаю,
Для прощення знайду сили,
Негаразди всі подужаю,
Знов літатиму стокрило!
Знов звикатиму до тиші
Рідних вулиць і думок,
За образи буду вища,
З вуст своїх зніму замок.
Буду вголос говорити
Все, чим серце пломенить.
Так хотілося б дожити...
Дайте ж дихати і жить!...
м. Донецьк, 18.01.2018
Немає коментарів:
Дописати коментар