Думки вголос: Не порівнювать намагаюся...

                                Донецьку - 2019

Не порівнювать намагаюся:
Порівняння - тема-табу,
П'ятий рік бунтую, пручаюся,
Витискаю з себе рабу,


А точніше, не дозволяю
Наближатись до себе й на крок,
Бо хитку надію плекаю, 
Що засвоєний буде урок.

Що прийде час спокути за зраду,
За відступництво каяття,
Що проб'ються паростки правди - 
Завирує в цім місті життя.

Мені кажуть: тікай якнайдалі 
І спали за собою мости - 
Вертикалі й горизонталі
Тут зійшлись, де могильні хрести

Дідусів, і бабусь, і тата...
Тут зростала я, тут жила -  
За це місто тримаюсь затято
У години добра і зла!

Так куди ж я від нього сховаюсь,
Якщо це мій згорьований дім?
Не порівнювать? Намагаюсь!
Ми ж в своєму краю - не в чужім!

Не порівнювать намагаюся
З тим, що було чи буде колись,
Попри все молюсь-сподіваюся...
ТУТ начала й кінці зійшлись.
                         
                   м. Донецьк, 24-25.02.2019

Вітаю!

           Вітаю всіх із Міжнародним днем рідної мови!

 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. За даними ЮНЕСКО, цьогорічна тема свята – «Мови корінних народів важливі для сталого розвитку, побудови миру і примирення».
«40 відсотків людей у всьому світі не мають доступу до освіти мовою, якою вони спілкуються чи яку розуміють», – заявляють в організації.
Близько 370 мільйонів людей є представниками корінних народів, і їхні мови складають більшість з приблизно 7 тисяч живих мов на Землі, кажуть у ЮНЕСКО.
Очікується, що сьогодні у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбудуться дебати про важливість захисту мов.
 Українська з-поміж 7 тисяч живих мов на Землі унікальна й неповторна! Нехай її життю ніщо не загрожує!                                                                                                                                                                                                 

Вітаю!

Щиросердно вітаю всіх зі Старим Новим pоком, або днем Святого Василя!

Василій Великий – святий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, визначний церковний діяч, один із Отців Церкви та шанованих святих.
Цього дня в церквах звершують особливе богослужіння – правлять Літургію, написану самим святителем. Вона  перша з десяти Божественних літургій, служіння яких встановлене в певні дні року.
Порядок, зміст та чин Літургії Василія Великого вирізняються більш об’ємними молитвами, для богослужбових піснеспівів характерна протяжна мелодика, вони сповнені ліризму, образності й побутових рис.

Святий Василь Великий у народі вважався покровителем землеробства. Тому основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями-віншуваннями.
Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. За традицією, спершу посівали в рідній оселі, а вже опісля йшли до хрещених батьків, родичів і чужих людей.
Засівальників сприймали як бажаних гостей, запрошували сісти до столу, обдаровували.

Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику «помічну» силу, його використовували як магічний засіб. Господині годували ним курей, «аби краще неслися», давали худобі, «щоб була здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж зерна господарі ретельно зберігали до весни, а тоді, змішавши з іншим зерном, розпочинали першу сівбу.

У ніч із 13 на 14 січня також зустрічають Старий Новий рік. Старий Новий рік – це Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»). У XX і XXI століттях припадає на ніч між 13 і 14 січня за григоріанським календарем («новим стилем»). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік неофіційно відзначають у багатьох країнах пострадянського простору. На святковий вечір збирається вся родина. За традицією, усі мають бути одягнені в чистий одяг, попросити вибачення один в одного та в сусідів, щоб провести весь рік у злагоді.
Народні прикмети цього дня:
– Якщо ніч проти Нового року тиха та ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.
– Якщо сонце весело зійде, весь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.
– Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.
– Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, у тій стороні буде врожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя.
– Сніг випаде цього дня – щасливий рік буде.

Думки вголос: Нічка-новорічка

Нічка-новорічка кошеням ляга,
Муркотить, лоскоче, у тепло вдяга.

Обіцяє щастя на прийдешній рік
І невідворотний починає лік.

В нічку-новорічку вийду на поріг,
Наді мною небо - вічний оберіг,

Під ногами м'яко поскрипує сніжок,
Залишу на ньому свіжий ланцюжок

Із слідів новеньких, як ця перша ніч,
І посію щастя всім і навсібіч!

                 м. Донецьк, 01.01.2019

Зі святом!!!

Щиросердно вітаю всіх добрих людей із прийдешнім Новим роком!
Нехай він принесе в наші домівки мир, злагоду, добробут і процвітання!
Хай рік новий стане роком мудрості та світла!

 

Зі святом

Щиросердно вітаю всіх із чарівним святом!    З   Днем Святого Миколая!

 

Думки вголос: Які у святості високі небеса!

                   

Земля Донеччини. Слов’янськ. Степами безкраїми, шляхами битими, стежками-доріжками ходив колись тут Михайло Петренко. Ходив Слов’янською землею, а думками линув у Слов’янське небо: «Дивлюсь я на небо Та й думку гадаю..."                                                                                        

Отак і я, завмираючи побожно перед незглибимою синявою, гадаю: « Які ж у святості високі небеса й пісень про них нев’януча краса!» І виспівує-бринить у мені оте його «Небо» одвічним питанням : «Чому я не сокіл? Чому не літаю?» А пісенні крила мого земляка переносять мене у дитинство…

Я чую журливо-тужливий спів і голос... Часом вже й забувати його стала, утім воскресає він десь на денці моєї пам'яті саме в цій пісні. Виводить, посилюючись і наростаючи: «Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!» … Дідуся мого голос чую я крізь роки… Любив він цю пісню! Співав так щемно, що мені, малій, на очі наверталися сльози.

Це вже потім, дорослою, я з щирим захопленням слухала знайомі з дитинства пісенні рядки, подаровані моїми улюбленими Миколою Кондратюком і Дмитром Гнатюком. І Анатолій Солов’яненко, землі Донецької славетний соловей, по-особливому зазвучав для мене саме в цій пісні – окриленій і крилатій!

Мої ж крила виростали тоді, коли дідусь співав, що «…тільки одна -  Далекеє небо-моя сторона», а бабуся, похитуючи головою в такт пісні, іноді підспівувала, а частіше сумно дивилася кудись у далечінь, неначе бачила там щось своє…

А потім були роки, коли мої життєві стежки-доріжки знову перетнулися з автором «Неба», тепер уже в Харкові: студенткою того самого університету, у якому колись навчався Михайло Петренко, почула пісню «Ходить хвиля по Осколу…» І знову завмерла в щирому здивуванні: пісень його нев’януча краса, журба й святі високі небеса!!!

Степами безкраїми, шляхами битими, стежками-доріжками лине до мене  окрилена пісня Михайла Петренка. Нев’януча краса його пісень нам гріє душі повсякчас і повсякдень.

                                         м. Донецьк, травень 2016