ПАМ'ЯТАЙМО! ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

                          

           

Що для мене означає 9 травня? 
У першу чергу День пам'яті та скорботи.
Це день, коли я згадую свого дідуся, інваліда війни, і сумую, нескінченно сумую, що рано пішов від нас, що міг би пожити ще, якби не поранення та його наслідки - відлуння тієї війни.
У День Перемоги знову бачу перед очима бабусю. Для мене вона героїня, адже, поки дідусь воював, вона, маленька та худенька, як дівчинка-підліток, знайшла в собі сили зберегти життя чотирьом дітям, молодший із яких був ще немовлям, коли почалася та війна.  
Коли в 43 -ому вона натрапила на двох поранених бійців, то, не замислюючись, заходилася переховувати та рятувати їх. Один із них, на жаль, помер від ран, а другий вижив і багато років по тому приїжджав до бабусі, щоразу цілував їй руку...
А ще це найстарші члени моєї родини. Усі вони діти війни...

Цього дня ми не тільки згадуємо, а й осмислюємо, переосмислюємо...
Який же він, український рахунок у цій війні?
Яка вона, наша правда?

Відповіді знаходжу в наших митців - Олександра Довженка та Леоніда Бикова, Олеся Гончара.

                              
"Україна в огні" Олександра Довженка - твір, у якому кінолірик жорстокої епохи на повний голос сказав непопулярну тоді правду про війну, за що й поплатився роками розлуки з Батьківщиною, творчою несвободою та хворобою, яка й спричинила його передчасну смерть.

Сьогодні звернуся до надзвичайно повчальних та , на превеликий жаль, актуальних слів із кіноповісті, сказаних комендантом Еріхом фон Краузом своєму синові:

"  Людвігу, ти мусиш знати, у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами відкидання Бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова нація остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників… От де ключик від скриньки, де схована їхня загибель…»

 

                         
 "У бій ідуть тільки старі" - це для мене більше, ніж фільм про війну. Це таке палке й щире зізнання в любові до Батьківщини - до України легендарного гвардії капітана Титаренка на прізвисько Маестро, що дух перехоплює!

Капітан Титаренко "Ми ж сьогодні над моєю Україною билися" 

Сергій Скворцов співає "Ніч яка місячна"

Капітан Титаренко співає "Ой у лузі"

                          
 Олесь Гончар, що пішов на війну добровольцем прямо зі студентської лави...Його пронизливий автобіографічний роман "Людина і зброя"говорить про найпотаємніші сподівання його героїв:

"Але, навіть гинучи, віритимем, що після нас буде інакше, і все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в сонячний день перемоги, скаже: це був останній кошмар на землі."

Хочеться, щоб і для нас із Вами це був останній кошмар на Землі!

Зі святом! Миру нам усім!