Країна, якої шукали,
Лежала у нас під ногами.
Якби ж ми її цінували,
Чи лихо б сподіялось з нами?
Країна, в якій панували,
Стелила нам долю стежками.
Невдячними горе-синами
Ми долю свою змарнували.
Країна, що в смутку ховає
Синів і дочок молодими,
Як в очі дивитися має
Їх матерям посивілим?
Країна. що плаче криваво,
Сльозами дружин, вдів убогих,
Не хоче вже іншої слави,
Ніж права життя від Бога -
Життя для дітей і онуків
Під мирним блакитним небом,
І щоб не кружляли круки
Над нашим безкрайнім степом.
Країна, якої жадаєм,
Чекає від нас порятунку,
Бо іншого в нас і немає
На всім білім світі притулку.
Країна, яку відбудуєм,
Нам стане дороговказом:
Що маєм, нарешті цінуєм,
А цінне твориться разом!
м. Донецьк, 24.08. - 31.08. 2016 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар