Думки вголос: Захлинаючись повітрям-вітром

 
Захлинаючись повітрям - 
                             Вітром,
Що скуйовджує волосся
                             В осінь,
Я прискорюю ходу 
                             Життями,
Що лягають у мені 
                             Житами:
Ось моє, а он чиїсь
                             Обабіч,
Залишає Доля нас
                             Віч-на-віч - 
Я вдивляюся в твої
                             Очі:
Моя пам'ять їх ввібрать
                             Хоче...
Моє серце твого серця
                             Прагне,
А сказати про це слів
                             Забракне...
Я нанизую їх  
                             У рядочки,
Як намистинки в тонкі
                             Разочки,
Втім, де тонко, там, як завжди, 
                             Рветься - 
Обривається моє
                             Серце.
І думки розірваним
                             Намистом,
І зібрати їх не стане
                             Хисту...
                        
      м. Донецьк, 22-26.04.2018