Вдихаємо повітря різних міст,
Окремо проживаємо життя,
Заповнюючи білий лист
Рядками різних доль. І відчуття
Таке, неначе все як слід,
Як має бути, й іншого нема,
Проте у плині довгих зим, коротких літ
Я начебто з тобою, втім сама.
Торкашся ти краєчку душі
Моєї, оминаючи глибин,
В ній світить сонце й падають дощі -
Стіна між нами із надуманих причин.
Ми різні проживаємо життя,
Бракує нам повітря наших міст.
Прозріння... Запізнілі каяття...
Ляга під ноги долі падолист...
Донецьк, 05.08.2018
Немає коментарів:
Дописати коментар