Моя душа й по темнім трунку…
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
Люто лютий лютує
Диким танцем завій,
В хащах ночі чатує,
Як хижак, степовій.
І безсоння не хоче
Йти від мене й на мить,
Проковтнуло всі ночі,
І тривога не спить,
Що далеко блукають
Діти десь по світах,
І зійшлись небокраї
Гіркотой на вустах.
Та й про що говорити,
Як четвертий вже рік
Не вертаються діти
В рідний дім звіддалік?
Як вмирає це місто,
Мов знекрилений птах,
Стигне кленом безлистим
Крик душі на вітрах...
м. Донецьк, лютий 2017 - лютий 2018
Перевеслом перев'язую
Снопик днів моїх старанно
І сама собі наказую:
"Залікую і ці рани!"
Залікую і одужаю,
Для прощення знайду сили,
Негаразди всі подужаю,
Знов літатиму стокрило!
Знов звикатиму до тиші
Рідних вулиць і думок,
За образи буду вища,
З вуст своїх зніму замок.
Буду вголос говорити
Все, чим серце пломенить.
Так хотілося б дожити...
Дайте ж дихати і жить!...
м. Донецьк, 18.01.2018
Ні, не набутися з тобою,
Не надивитись про запас
І не набавитися вволю,
Все по живому кожен раз:
Це відривання рук від тебе,
Це обривання у душі -
Мов падає на мене небо,
І з ніг збивають лемеші.
Так мало коло тебе часу,
Що перетворений на мить,
Як він спливає, то щоразу
Зболіле серце защемить,
Судомою зведе у грудях,
Не в змозі мозок це прийнять...
Що ж людського лишилось в людях,
Як так доводиться страждать,
Не бачачи тебе, рідненька?
Так нас викреслює війна...
Ти гілочка моя тоненька,
Бринить в мені твоя струна!
Так хочу, щоб вона звучала,
І я підспівувала б їй...
Зійшлись в тобі кінці й начала,
В тобі, ріднісінькій, одній...
м. Донецьк, 13.01.2018
Вітаю-вітаю-вітаю!!!
У цьому слові мені до вподоби отой його життєстверджувальний корінь - "vita", що означає життя.
Тож давайте жити й радіти цьому життю, будувати його з Вірою, Надією та Любов'ю!
З Новим роком і новими Надіями на краще, Вірою в це краще й Любов'ю один до одного!
Цілі світи в очах,
Віків кимось битий шлях,
Долі у них чиїсь
Судинами переплелись.
Дивляться очі ті
Ночами на самоті
На довгу подолану путь
І прагнуть її збагнуть:
І виміри самоти,
І обшири німоти,
Глибини колишніх падінь,
Хвилини п'янких вознесінь,
Кохання розривом сердець -
Нетлінний отой каганець,
Який тихо світить в журбі,
Незгасно....мною в тобі...
м. Донецьк, 13-14.12.2017
Двісті тисяч народних пісень!
Тож ми нація зовсім не бідна,
Втім чомусь усе задніх пасем,
І кінця тому й краю не видно!
Ми не бідні ніяк на слова
І за справи беремось завзято,
Є на плечах у нас голова,
Втім земля наша наче розп'ята:
Все незгоди та чвари у нас,
Все ми чубимось, сваримось люто,
Нам ніхто і ні в чім не указ,
Є провини - немає спокути!
Центр Європи ми! Що ж з того?
Ми в цім центрі мов неандертальці,
Замість того щоб свій за свого,
Ми влаштовуємо дикі танці.
Нам же є чим вражати весь світ:
В нас п'ять Лавр і Святая Софія!
В нас Шевченковий "Заповіт",
Наші АНи із назвою "МРІЯ"!!!
Є в нас справжні богатирі,
Духу велети й велетні Слова!
Втім не ті в нас поводирі,
В них немає нічого святого...
Тож отак ідемо навмання,
На граблі наступаємо вперто,
Так задорого нам визнання
Дістається, скажімо відверто.
Скільки ж в нас тих народних пісень!
В них ми горді, завзяті, сміливі!
Дай нам, Боже, діждати той день,
Щоб співати, які ми щасливі!
м. Донецьк, листопад - 01.12.2017
