Вірші для душі: Єлизавета Яшарова

Сьогодні, у  Міжнародний день захисту дітей, хотілося б поділитися з Вами своїми думками щодо цього свята... Свято тому й свято, що йдеться про святе - Дитину. 
Це Всесвіт, його безмежність, глибина й сила!.....Водночас вразливість і безборонність.
Коли йдеться про дитину, яку позбавляє дитинства війна, то наша провина, колективна чи індивідуальна - не має значення, множиться й стає смертним гріхом... 
Та безмежність дитячого світу, тим паче світу обдарованої дитини, певною мірою є нашим порятунком... нашою Надією на спокуту та спасіння.
Такою дитиною є для мене Єлизавета Яшарова. Дитинство її проходить у Донецьку... Як кажуть, без коментарів...

Утім із недитячою глибиною мислення й відчуття, думки й почуття!!!
 Вірші Єлизавети , від яких у мене перехоплює дух, поза оцінками, вищі за звичайні дорослі судження 

 

Я думки одягаю словами

Я думки одягаю словами,
І рядками порушую тишу.
Хочу я залишитися з вами,
Щиросерднi омрiянi вірші.

Коли пульс тяжко б'є в мої скроні,
Ви зі мною, постійно зі мною.
Коли сльози ховаю в долонi,
Мої вірші, то ви моя зброя!

Я не часто складаю риму —
Може статись, що й зовсім рідко
Несподiвана та смiлива
Проростає натхнення квітка.

Обійма мою душу м'якими,
Мов ранкова роса, пелюстками.
Вона бачить моїми очима,
Та співає моїми думками. 

 

Карпати

Романтика лісу чарує неспішністю.
Від кроку до кроку, від співу пташок
До тиші, що ліс обіймає із ніжністю,
Даруючи ніби у казку квиток.
Торкається неба пахуча смерека,
Стрибає з Карпатських високих гір.
І десь недалеко літає лелека —
То щастя прямує до когось у двір.
У спокої лісу своя таємниця.
Він ніби країна з мовчання й думок.
Послухай цю пісню із шереху листя,
Наповни надією кожний свій крок. 

 

Чорнобиль

Забуті іграшки, покинуті оселі,
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Це місто-привід, місто бездиханне,
Але комусь навіки рідне і кохане…

Вже тридцять років, як тут час спинився.
І за межею смерті опинився.
Цей вибух… вмить украв найкращі мрії.
Шепочем імена у безнадії…

Багато їх! Втім вороття немає
Із атомного пекла. Застигає
У жилах кров від жаху і безсилля.
Яке отруйне це Чорнобиль-зілля!

Забуті іграшки, покинуті оселі,
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Схилилось небо, поховавши мрії,
Шепоче вітер молитви у безнадії.

26.04.2016р.

 

Думки вголос: Захлинаючись повітрям-вітром

 
Захлинаючись повітрям - 
                             Вітром,
Що скуйовджує волосся
                             В осінь,
Я прискорюю ходу 
                             Життями,
Що лягають у мені 
                             Житами:
Ось моє, а он чиїсь
                             Обабіч,
Залишає Доля нас
                             Віч-на-віч - 
Я вдивляюся в твої
                             Очі:
Моя пам'ять їх ввібрать
                             Хоче...
Моє серце твого серця
                             Прагне,
А сказати про це слів
                             Забракне...
Я нанизую їх  
                             У рядочки,
Як намистинки в тонкі
                             Разочки,
Втім, де тонко, там, як завжди, 
                             Рветься - 
Обривається моє
                             Серце.
І думки розірваним
                             Намистом,
І зібрати їх не стане
                             Хисту...
                        
      м. Донецьк, 22-26.04.2018
   
     

Між нами, дівчатами

 Доброго дня, дорогі дівчата та жінки! Чи любите Ви прикраси так само, як люблю їх я? Впевнена, що так! Погодьтеся, що сьогодні мало кого й мало чим можна здивувати, коли йдеться про аксесуари. Втім мені порівняно недавно, як одкровення, відкрився чарівний світ традиційних українських прикрас. Тому пропоную й Вам долучитися до його магії разом із матеріалом "Етнохати"

15 найпоширеніших прикрас з «бабусиної скриньки зі скарбами»

Зараз все частіше в скриньках для прикрас сучасних українок поряд з прикрасами з золота та срібла можна зустріти давні «бабусині» скарби: разки коралів, дукачі чи баламути. Ще кілька поколінь тому ці та інші прикраси були важливою складовою як повсякденного, так і святкового образу українок, а не дивовижею, яку вдягають раз-два на рік на свято в поєднанні з вишиванкою. Ми хочемо розповісти про найпоширеніші прикраси з «бабусиної скриньки зі скарбами», які носили майже в усіх регіонах країни.

Намисто

Існувало безліч різновидів намист. Найбільш цінними бути прикраси з дорогих природних матеріалів: бурштину, коралів, перлів, гранатів, а також зі скла та смальти. Найбільш поширеним намистом на теренах України були коралі (добре намисто, справжнє намисто). Ця прикраса була свідченням заможності родини дівчини. Коралі розрізняли за кольором, розміром та обробкою. Найбільш цінними були насичено-червоні, оброблені у вигляді овалів чи барилець, з великими намистинами в центрі (їх часто оправляли в срібло). На дівочій шиї могло бути до 25 разків цього намиста (дівчата з дуже заможних родин). Коралі були не лише прикрасою, але й оберегом дівочої краси та здоров’я та уберігали від вроків.

Баламути

Намисто з перламутру, яке було ознакою дівочої честі (часто воно прикрашало весільне вбрання молодої та передавалось у спадок від матері доньці). В Україні воно вважалось диковинкою і дозволити собі таку прикрасу могла далеко не кожна родина, тому часто баламути могли позичати на весілля.

Писані поцьорки

Вони належали до найдорожчих прикрас. Виготовляли пацьорки з різнобарвного муранського скла, розписаного власноруч. Складалось намисто з одного разка. Існували й дешевші пацьорки, зроблені з різнобарвного скла. На одну нитку нанизувались намистини різних кольорів, що робило виріб яскравим та неповторним.

Салба

Ця нашийна прикраса родом з Буковини. Складалась з тканини (оксамиту чи полотна), на яку кріпились срібні монетки, іноді з додаванням намистин (деякі салби мали до дванадцяти рядів монет – 35-50 монеток). Традиційно цю прикрасу дівчинці дарував хрещений, коли тій виповнювався рік.

Дукач (личман)

Основою цієї прикраси були австрійські дукати або російські карбованці (залежно від регіону). Монета кріпилась до прикрашеного камінням металевого банту та носилась на оксамитовій стрічці. Інколи замість монети використовували образки Богородиці та святих. Дукач одягали поверх намист (він мав бути на видноті). Прикраса була предметом гордості, адже свідчила про статус господині. Дукачі часто були частиною посагу нареченої та передавались з покоління в покоління. Перший дукач дівчинці дарував хрещений батько на перший день народження (в рік). Одягала вона його лише на великі свята.

Дукати

Це були монети, нанизані на кольорову вовняну нитку та скріпленні між собою у вигляді намиста.Традиційно їх переплітали з бісером, коралами, інколи зі срібними хрестиками та виготовляли зі справжніх золотих чи срібних монет.

Зґарда

Традиційна гуцульська прикраса. Складається з мідних литих хрестиків, між якими нанизували трубочки або спіральки з латуні та міді. Традиційно зґарди мали від одного до трьох разків. Велика кількість хрестів на прикрасі свідчила про заможність родини. Дарували її дівчинці на день янгола у віці шести років (кожного року до намиста додавались нові хрестики). Масивну зґарду з розп’яттям називали «ґаздівською».

Шелест

Ця прикраса була розповсюджена на Гуцульщині. Складалось намисто з дрібних круглих бубонців (дзвіночків). Ще цю дзвінку прикрасу називали «сороківцями».

Рифи (пугвиці) та хрестики

Металеві буси, що перемежовувались з коралами. Вони разом з ланцюжком та хрестиком врівноважували великі дукачі. Хрестики виготовляли зі срібла (заможні носили золоті) та інколи вкривали емаллю. Носили їх на довгих ланцюжках або вузьких оксамитових стрічках.

Дармовіси (світлячки)

Це намисто чимось нагадує ялинкові прикраси. Складалось воно з перламутрових намистин з дутого скла. Кількість разків була найрізноманітнішою (деякі нараховували до 30). Кольорова гама залежала лише від кольорів наявних намистин.

Ґердани

Прикраси з бісеру у вигляді петлі з двох смужок, з’єднаних медальйоном на рівні сонячного сплетіння. Цю прикрасу носили як жінки, так і чоловіки (відрізнялись кольорами бісеру та візерунками).

Силянки (плетінки)

Прикраса у вигляді рівних різнокольорових смужок з бісеру. Назва походить від способу виготовлення (силяння – нанизування намистин на нитку). Їх часто використовували як обереги – залежно від орнаменту, вони оберігали від різних негараздів, приносили вдачу чи здоров’я.

Кризи

Круглі комірці з бісеру, які вкривали плечі та груди (ширина прикраси інколи становила до 20 см і більше). Носили їх переважно на свята і по кілька штук різної довжини та ширини з різними орнаментами і в різних кольорових гамах.

Сережки

Були однією з найпоширеніших жіночих прикрас. Починали їх носити у віці двох років. Сережки маленьких дівчаток виготовляли з міді, дівчата та молодиці носили срібні, позолоченні та золоті (залежно від статків родини). Форми та фасони сережок були різноманітними: місяці, напівмісяці, бублики, бовтуни, жолудки, реп'яшечки з незабудкою, змійки, книшики, тіявочки, уточки, метелики, ягідки, маківки тощо. До сережок часто кріпили додаткові прикраси – бовти, теліпони, які були частиною святкового вбрання. На Гуцульщині були поширені металеві сережки грушоподібної форми.
Це найпопулярніші прикраси, котрі можна було побачити на українках ще кілька поколінь тому (або ж зараз на старих фото, що збереглись в музеях).

Думки вголос: Мій андеграунд

Війна не стукає у двері - 
Вона вривається в життя, 
Руйнує долі та оселі
Назавжди, вмить, без вороття...

І  вибухова суміш горя, 
І перекреслене буття
В степу лягають неозорім 
Провиною без каяття.

Настоянка із гіркоти 
Ночей і днів моїх донецьких,
Коли біда зі мной на "ти"
В краю, що враз став чужинецьким...

Оцю настоянку гірку
Щодня спиваючи, мов трунок,
У кожнім звуці та рядку -
Шукаю в Слові порятунок!

І кожен день мій - лютий бій:
В Надії є останній раунд?
Кажу собі: " Вір! Прямо стій!" - 
Це мій донбаський андеграунд...

                  м. Донецьк, лютий - березень 2018

Думки вголос: Куля обрала найкращого

Куля обрала найкращого,
Ввірвалася в плоть молоду,
Нічого, крім дня вчорашнього,
Не залишивши на льоту...

Не буде в нього вже "завтра",
Не бавитиме діточок...
Палає незгасна ватра
Вогнем поминальних свічок... 

Скільки ж їх нині палає!
Вкривавились наші поля...
А кулі все обирають
Найкращих... Їм пухом земля... 

            м. Донецьк, лютий 2018

Вітаю з Міжнародним днем рідної мови

Так сталося в нашій долі-недолі, що твори, написані колись, ще до нас, тепер набувають особливої актуальності.
Ось і сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, згадую
Олександра Олеся та його безсмертний вірш
 

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!

Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»

І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!

Вірші для душі: Олена Теліга

 Моя душа й по темнім трунку…

 
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.

Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…

Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.

А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.