Читаймо! Сучасна українська література

Нашого цвіту - по всьому CучУкрЛіту! 

 

       Дарина Дар

 

Сучасна українська література може подобатись, може не подобатись, але не можна заперечувати той факт, що вона стрімко розвивається в різних напрямках, отже, процес іде!

Пропоную добірку найцікавіших, на мій погляд,  книг за останні 11 років. Їхні автори родом із різних куточків нашої країни.

 

 

"Солодка Даруся" (2004; автор — Марія Матіос)

 

Солодка Даруся — як казали в давнину, блаженна: ходить селом, розмовляє з деревами, рослинами. Спочатку природа Дарусиного божевілля є незрозумілою, секрет розкривається ближче до кінця книги. Даруся була цілком нормальною й навіть дуже кмітлівою дівчинкою, але в юному віці їй довелося побачити дещо жахливе, із чим не впорався її дитячий мозок. Тож залишок свого життя Даруся проведе в солодкому напівтрансі, де навколишня дійсність трансформується в її власну картину світу.
Роман, на мою думку, відображає трагедію не тільки гуцульського краю, а й усього українського народу, понівеченого радянським режимом.
Не можу не відзначити чудову мову Марії Матіос. Періодично трапляються діалектизми, але саме вони надають колорит і своєрідність чудовій прозі письменниці.

"Зів'ялі квіти викидають" (2006; автор — Ірен Роздобудько)

 

Зів'ялі квіти викидають... Влучна назва... І коротка, але вражаюча повість.
Дві жінки, в минулому відомі акторки — Едіт Береш та Леда Ніжина — доживають вік у будинку для старих самотніх акторів. Усе життя вони були суперницями: за глядачів, за ролі, за коханого чоловіка. Одна жила багато й розкішно, а друга пройшла всі кола пекла. Опинившись у притулку разом, вони почали ще більше ворогувати. Але врешті-решт суперниць мирить жінка, що доглядає за ними — Стефка. Вона випадково дізнється про життя колишніх зірок кіно. Пізнавши глибоке розчарування, Стефка переживає депресію, але починає бачити світло в кінці тунелю завдяки зустрічі з цими двома акторками. А що чекає далі на головну героїню роману — читач дізнається, познайомившись ближче з цією дивовижною книгою.

"Гонихмарник" (2010; автор — Дара Корній)

 

Гонихмарники — створіння зі слов’янської міфології. Вони є владарями хмар. Вони живуть серед людей, і відрізнити їх від простих смертних практично неможливо. Жодна жінка не може встояти перед дводушником-Гонихмарником. Не встояла й Аліна — дівчина особлива, талановита. Як виявилося, вже не одне покоління Гонихмарники закохуються в дівчат з роду Алінки, й це кохання несе тільки біль і смерть. Мати Аліни втекла від Гонихмарника в місто, але не так легко перемудрувати долю. У місті на шляху її дочки все одно трапляється дивний юнак у чорному. Той самий Гонихмарник — напівлюдина, напівдемон. Аліна щиро вірить у те, що справжнє кохання може змінити хід речей та відділити душу людини від демонічної сутності...
Цікаво, що після виходу цього роману критики почали називати пані Корній українською Стефані Майєр (авторка вампірської серії "Сутінкова сага"). Та навряд чи Дара Корній дійсно намагалася зробити свій роман схожим на американський. Адже книжка "Гонихмарник" самобутня і сповнена суто українським фольклором: є там легенда і про душі міст, і про виникнення Карпат, і ще безліч цікавинок, заради яких, без сумніву, варто прочитати цю книгу.

"Мати все" (2010; автор — Люко Дашвар)

 

Письменниця Люко Дашвар – майстриня психологічного порпання в потаємних куточках людських душ. Вона витягує з них не надто приємні речі. Але роман заснований на реальних подіях, тож усе це, на жаль, не вигадка.
Дія роману відбувається в Києві. Ліда Вербицька – професорська дочка, дівчина з дуже інтелігентної, на перший погляд, і забезпеченої сім'ї. Вона працює в клініці та щасливо живе з чоловіком Стасом. І є в Лідочки дві таємниці, одну з яких вона відкриє нам тільки наприкінці книги. А друга стане відома читачеві одразу – дівчина має брата Платона, який за все життя жодного разу не виходив зі своєї кімнати. А ще Ліда має маму-тирана, яка всіх членів родини підібгала під себе. Загалом, сімейство і так не нудьгувало, але Платон виріс і мати вирішила, що йому час одружитися. Та хто захоче бути з божевільним..?

"Століття Якова" (2010; автор — Володимир Лис)

 

Старий Яків дожив майже до ста років. У нього за плечима ціле століття. Століття непросте для всього людства, а тим паче для тих, хто прожив його на Волині.
Яків і серед своїх був білою вороною. Коли йому не було і 17-ти, його кохана, що ділила з ним почуття і гарячі ночі, пообіцяла іншому вийти за нього, носячи під серцем дитину Якова. І тоді він, волаючи від пристрасті й ревнощів, пійшов на її весілля з рушницею в руках...
Зброю він брав до рук ще не раз і не два. Адже Яків пережив багато держав і багато воєн. Потім були друзі, оголошені ворогами, й вороги, які назвалися друзями.
Та все ж особисте життя Якова б'є всі рекорди за своєю насиченістю. Не кожному судилося зазнати таку кількість любовних драм і пристрастей. Він любив багатьох жінок. Багато жінок любили його. Він робив дітей чужим дружинам і визнавав своїми чужих дітей. А ще ховав їх, що найстрашніше, що можна тільки уявити.
Це справжня, захоплива, неймовірна книга. Читаючи її, мимоволі замислюєшся, чи є довге життя Божим даром, а чи прокляттям.

"Танґо смерті" (2012; автор — Юрій Винничук)

 

В цьому романі перед читачем постає спершу Львів кінця тридцятих років минулого століття, потім — те саме місто під час Другої Світової війни. Четверо друзів: німець, поляк, українець і єврей, - проживають тут своє життя. Вони навчаються, закохуються, заробляють свої перші гроші, потрапляють в різни халепи, викручуються з них – але завжди залишаються друзями. Коли в 1939 році Гітлер напав на Польшу, ніхто з товаришів не вірив, що біда докотиться і до їхнього міста..
Паралельно в наші дні у романі відбуваються інші події з іншим героєм — філологом Ярошем. І не лише у Львові, але й в інших точках земної кулі. Адже вчений займається вивченням однієї давно забутої культури, намагається відновити мову того народу.
Ці дві сюжетні лінії тісно переплітаються й наприкінці книги зливаються в таємниче "Танґо смерті"...
Роман став "Книгою року BBC-2012", і багато хто вважає, що цілком заслужено. Деякі критики за цю книгу називають автора українським Умберто Еко або Хорхе Луїсом Борхесом. 

"Нова стара баба" (2013; автор — Лариса Денисенко)

 

Варвара і Зойка — дві 85-річні жінки, зовсім не схожі за характером, до того ж, розмовляють різними мовами. Зойка має "серце з перцем", криклива, проте дуже добра в душі; Варвара ж, навпаки — врівноважена, абсолютно не дратівлива. Але попри все це старі — дуже добрі подруги. Адже вони подолали разом багато труднощів.

Та найцікавіше в їхньому житті починається через онука Варвари — Славка, у вихованні якого Зойка брала активну участь: виявляється, "хлопчик", якому 30 з гаком, знайшов нову бабу! Хто вона? Звідки? Може, це одна з колишніх їхнього дорогоцінного онучка?

На щастя, на старих (і на читача) чекає хеппі-енд: Славко знайшов своє щастя, чим дуже потішив бабусь.
Це дуже щира книга про дружбу, кохання, любов до дітей. Написано її легким стилем та з неабияким почуттям гумору.

Тематика творів, як бачите, дуже розмаїтa, на всі смаки. Дуже сподіваюся, що після прочитання статті, хтось зацікавиться бодай однією книжкою з цього списку та українською літературою взагалі.