Цікавинка: лялька-мотанка

Чи любите ви ляльок? 


Алла

У мене ще з дитинства є згадка про те, як моя прабабуся робила мені ляльку, вона її мотала з тканини та називала "куклою". У цієї лялечки була замість тулуба паличка, до якої примотувалась голівка, символічні ручки, і все це одягалось в клапті тканини, які намотувались за допомогою ниток. На голівці прабабуся вимотувала хрест, додавала волосся з ниток і зав`язувала хустку. Старенька казала, що такими ляльками гралась, коли у полі випасала панських коней.
                              

Коли я, вже в зрілому віці, зацікавилась мотанками, я зрозуміла, що абсолютно нічого про них не знаю, окрім згадки з дитинства, а ще я впевнилась у тому, що таких "незнаючих" людей, як я, дуже багато. Керуючись принципом: не можна творити те, про що ти мало знаєш, я почала збирати інформацію, яка містить у собі хоч щось із історії народження мотанок. Ось тепер дечим можу поділитися.

Лялька-мотанка – давня українська народна лялька, символ жіночої мудрості та зв’язок між поколіннями. Існують припущення, що це одна з найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, а її вік сягає близько 5 тис. років. Є також думки, що українські ляльки унікальні, бо вони з'явилися ще тисячі років тому й могли існувати ще за доби Трипілля! Цю думку поділяють не всі знавці народної ляльки, але все ж деякими рисами виокремлюють українську народну вузлову ляльку від ляльок інших народів, наприклад, від російських лялечок: кубишок, зерновушок, подорожниць, желанниць та ін. Причому виникнення вузлової ляльки пов`язують із Середньою Наддніпрянщиною, бо саме тут, на думку дослідника О.Найдена, виникла ігрова "кукла", про яку є згадки вже на початку ХХ ст., яку пізніше нарекли мотанкою.
                        

 Якщо не зважати на обрядові та магічні властивості ляльки, бо це є всього лиш припущення, з приводу якого давно ведеться полеміка між відомими етнографами, слід згадати про те, чому ж з`явилася мотанка на світ. А її появу пов`язують із потребою елементарної забавки для дитини. На той час, коли мама змушена була трудитися, вона вручала своєму чаду в рученята щось подібне до ляльки, причому в голівку міг вмотуватися ще й шматочок хліба, який дитина могла час від часу смоктати.
Ось таке земне походження ляльки більш імовірне, але все ж нам іноді дуже хочеться дива, тому ляльку наділили магічною силою і часто називають родинним оберегом. Для більшої магічності кожен окремий елемент ляльки якось пояснюють, причому пояснення ці у кожному регіоні України звучать по- різному, залежно від місцевих традицій та обрядів.
          

Якщо ж узагальнити, то можна зробити коротенький опис інтернетного варіанту зовнішності мотанки з дещо магічним нахилом.

             

Отож, існують думки, що всі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця - уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом... Важливим елементом є намисто. У давнину дівчата носили намисто і в свята, і в будні, бо вважали його жіночим оберегом. Розірвана нитка намиста сповіщала про те, що може статися якесь лихо. 
Довгі коси ляльки - теж не випадковий елемент. Крім того, що дівоча коса - це символ недоторканості та вроди, вона ще й символізувала дівоче щастя.          
  Вважається, що в справжньої ляльки-мотанки немає обличчя, воно має бути чистим, або ж замість нього вимотують хрест, колір якого має гармонійно поєднуватися з кольором одягу. Кажуть, що на це є свої причини: справа в тому, що давні мольфари вважали, що лялька з вираженими рисами обличчя – чи то очі, носик чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. А ще, хрест у колі — це солярний знак, тож лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику.
 

У голівку мотанки часто зав’язували копійки та зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення. Також буває ще окремий вид мотанок - "травниці", у яких голівка набита запашними лікарськими травами. Такі мотанки можна ставити в тому місці, де спить дитина - трави будуть діяти як заспокійливий засіб.
Взагалі, знову ж таки, це не доведено (!!!), мотанки рекомендували ставити біля вхідних дверей як оберіг від злих відвідувачів або на покуті, біля ікон. Господарка могла мати ляльку-мотанку на кухні як власну помічницю, іноді таким мотанкам роблять сім пар рук, їх називають "семидільницями".
Кожна майстриня знає, що нову ляльку ніколи не можна створювати в поганому настрої, щоби негативна енергетика майстрині не перейшла на саму ляльку. Іноді я читаю дорікання майстриням: "то це ж у вас не справжня мотанка, не оберегова, не обрядова..." Так, власне мої дійсно не обрядові, бо це ж не ляльки вуду.. а от чи справжня? Вона моя, авторська, я її бачу так, інші майстрині бачать своїх лялечок по іншому, бо в кожної свій творчий політ фантазії.
З приводу оберегового значення я думаю так: оберегом для людини може бути будь-який предмет, зроблений чи подарований їй кимось дуже рідним, від щирого серця, головне, щоби помисли при цьому були світлими". Усі ж інші предмети - чи то ляльки, підкови, вінички тощо - це гарні авторські роботи, чудові сувеніри, створені вмілими майстрами, але аж ніяк не обереги...
Читаючи думки відомих майстринь та народознавців, я дійшла висновку: лялька-мотанка або вузлова лялька, безперечно є народною, бо творили її жінки власноруч, передаючи свої вміння іншим. Виникнення її, можливо, дійсно несе в собі якусь таємницю, а можливо, це вже ми напустили на неї такого туману, нарікаючи обереговою. Найголовніше те, що ця лялька стала зв`язком багатьох поколінь, а її створення є відродженням давніх українських традицій. Але щоб їх дійсно відродити, ще потрібно багато-багато читати й досліджувати, що я і намагатимусь робити, а потім і вам розповім)