Пам'ятаймо! Чорнобильські дзвони

       Пам'ятаймо про тих, хто не повернувся
           з війни з "мирним" атомом
      

                                            

Ми — атомні заложники прогресу,

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу.

Абетку смерті маємо — АЕС

                                       Л. Костенко

 

 

Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду, і хто її пожне?

Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв -
чому ж не вас вона перековтала?!

Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів"ї трьох річок!
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В який лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!

                                 Ліна Костенко

                      

                          
А потім, потім… Потім, як усі ми,
почула раптом дзвони Хіросіми.
А потім – дзвін Чорнобиля. І зону.
І серце дзвону в попелі руїн.
І Фукусіму, де вже й не до дзвону.
Який він буде, наш наступний дзвін?!

                                             Ліна Костенко