Вітаємо з Днем народження Дмитра Павличка - - поета, перекладача, літературного критика, дипломата, громадського діяча, автора легендарної пісні "Два кольори"!
Обожнюю чарівний світ його поезій, його незглибиму українську душу, висоту думок і почуттів, схиляюся перед його інтелектом!
ЦІКАВО:
Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французкої, португальської, ідиш та багатьох слов'янських мов.
Втім... найбільша цінність і духовне опертя його - рідне слово:
О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.
Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім'я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.
Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.
Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні —
Дзвени в моїм і правнуковім домі!
Пригадую, що колись Дмитро Васильович відвідав і наше місто:
Д. Павличко з дружиною Богданою в Донецьку. Праворуч — В. С. Білецький
Сумую разом із автором надзвичайно глибоких і мудрих рядків...
homo
Цей світ біжить до прірви і не може
Спинитися: не має він гальма.
Є хлібний стіл, і полюбовне ложе,
І жадібність - добробуту німа.
Він в рух потугу всю свою вкладає,
Мов хоче перегнати сам себе,
Хоч, бувши в космосі, побачив, знає,
Що небо чорне, а не голубе.
Для побудови раю, як відомо,
Була нам Богом віддана Земля,
Та збудував тут пекло мудрий homo
І сам тепер втікає звідсіля.
Говерла
Як тяжко жити, знаючи, що вже
Ти на Говерлі був, - і більш ніколи
Не будеш там. Змирись, моя душе,
Не проклинай ці низові околи.
Прощайся з небом і додому сходь,
Там хліб росте й горять на людях шати,
І видно - так розпорядивсь Господь,
Щоб рай і пекло там перемішати.
Іди в глибини рідної землі,
Де сходяться безсмертні і померлі,
Там хтось помітить на твоїм чолі
Знак, що колись була ти на Говерлі.
Немає коментарів:
Дописати коментар