Останні краплі літа вже стікають
У келих теплої настоянки із трав,
І грона виноградні обвисають
У вересневих відблисках заграв.
Вже ранки спізнюються і холоне річка,
А вечори пливуть квапливо на поріг,
Залишивши серпневі звички.
І літа час так прикро-швидко збіг...
І листя, визріло-натомлене теплом,
Лягає відпочити під вікном.
Чудовий вірш!Ностальгійний, як і сама осінь. Але ж триває бабине літо - насолоджуймося! :)
ВідповістиВидалитиТак!
ВидалитиСмакуймо це життя, бо іншого не буде,
Смакуймо це життя, бо іншого не є...(М. Матіос)
Дякую за схвалення, Марино!