Цілі світи в очах,
Віків кимось битий шлях,
Долі у них чиїсь
Судинами переплелись.
Дивляться очі ті
Ночами на самоті
На довгу подолану путь
І прагнуть її збагнуть:
І виміри самоти,
І обшири німоти,
Глибини колишніх падінь,
Хвилини п'янких вознесінь,
Кохання розривом сердець -
Нетлінний отой каганець,
Який тихо світить в журбі,
Незгасно....мною в тобі...
м. Донецьк, 13-14.12.2017
Двісті тисяч народних пісень!
Тож ми нація зовсім не бідна,
Втім чомусь усе задніх пасем,
І кінця тому й краю не видно!
Ми не бідні ніяк на слова
І за справи беремось завзято,
Є на плечах у нас голова,
Втім земля наша наче розп'ята:
Все незгоди та чвари у нас,
Все ми чубимось, сваримось люто,
Нам ніхто і ні в чім не указ,
Є провини - немає спокути!
Центр Європи ми! Що ж з того?
Ми в цім центрі мов неандертальці,
Замість того щоб свій за свого,
Ми влаштовуємо дикі танці.
Нам же є чим вражати весь світ:
В нас п'ять Лавр і Святая Софія!
В нас Шевченковий "Заповіт",
Наші АНи із назвою "МРІЯ"!!!
Є в нас справжні богатирі,
Духу велети й велетні Слова!
Втім не ті в нас поводирі,
В них немає нічого святого...
Тож отак ідемо навмання,
На граблі наступаємо вперто,
Так задорого нам визнання
Дістається, скажімо відверто.
Скільки ж в нас тих народних пісень!
В них ми горді, завзяті, сміливі!
Дай нам, Боже, діждати той день,
Щоб співати, які ми щасливі!
м. Донецьк, листопад - 01.12.2017
