Думки вголос: Спіймати сонечко в долоні

Спіймати сонечко в долоні
Й утримати його в собі,
На найсвітлішому осонні 
Так посміхнутися тобі,

Щоб дух в обох перехопило,
Зійшовся клином білий світ,
І Доля вже не відпустила,
Лишивши незнищенний слід

У серці, пам'яті, долонях
Й осоння, на душі осоння...

               м. Донецьк, 29.07.2017 
 

Цікавинка: лебійська мова

Лебійська мова – таємна мова українських кобзарів

Таємною лебійською мовою спілкувалися українські кобзарі та лірники. Сліпі виконавці говорили лебійською один із одним та з поводирями. Мова дозволяла зберігати кобзарські таємниці.

"Лебіями", "любками" називали жебраків, старців. Від цього походить назва лебійської мови.

Вона була поширена від Галичини та Західного Поділля до Могилева та Брянська.

Походження лебійської мови невідоме. Старці не пам’ятали, коли вона з’явилась.

Слова лебійської мови були запозичені з мов сусідніх народів і придумані лірниками. Віз називали "котнем". "Кулати", "копсати" означало бити. "Склев манькови бенника" – зроби мені цигарку.
 

 

На Галичині мовознавці записали пісеньку місцевих лірників:
"Коби мені кумса сяна,
А до кумси ще й тириня
І бутельбух вовчаку,
Каравона чорнобрива”.
У перекладі це означає:
"Коби мені хлібець святий,
А до хліба трошки сира,
А до сира склянка пива
І дівчина чорнобрива".
Лебійська мова існувала до 1930-х. Востаннє мовознавці зафіксували її під Харковом.
Джерело: газета

Пам'ятаймо: Євген Кравченко

Автор куплетів Галахвастова

Ганна Черкаська

Моя мама серце добре має,
І папаша мають магазин.
І вони меня не обіжають –
Бо один у них я шикарний сын

Хто ж не пам’ятає цього запашного суржику куплетів Голохвастова? Звідки така ментальна мішанина? Пам’ятаю, слова татка про це: "А у нього ж мати росіянка, а батько – українець. Чуєш – "мама має", а "папаша мають"? До татка на Ви, як і в Проні…

Невже знову "народна пісня"? Адже ім’я автора мало хто може назвати.

28 червня 1975 р. упокоївся 68 -літній Євген Кравченко.
 

 

Сільський хлопчина народився 25 грудня 1907 р. у с. Володимирівка на Миколаївщині. Побачив і пережив за своє життя немало: три голодомори, війни. Закінчив Одеський інститут соціального виховання (1933); учителював (до 1938); викладав у Одеському педагогічному інституті. Дебютував у 1936 р. поемою "Пісня про скрипку".

Брав участь у радянсько-німецькій війні. Працював у редакції київської газети "Сільські вісті" та журналу "Культура і життя".

Втім його душа мала дитячі крила, тому й писав для юних. Ми ж пам’ятаємо Євгена Сергійовича та його пісеньки Галахвастова (композитор — В. Гомоляка) з популярної кінокомедії "За двома зайцями" (1961).
 
                   ​   

В небі канарєєчка літає
І співає прямо в горизонт,
А ми підем вип’єм, погуляєм,
В цьом усе життя і весь наш резон!
Нас чекають баришні-коханки.
Жизнь така, що просто мармелад!
Так заграй, заграй же нам, гітарка,
На веселий дуже, на очень лад.

Думки вголос: Червневе

 

Чарівний червень червоніє
Черешнями в п'янких садах,
І руто-м'ятно вечоріє,
Не спить поодинокий птах.

Чому не спиться тобі, пташко?
Який неспокій і печаль
Тремтять на пелюстках ромашки,
Роси ховаючи кришталь?

Чому ж не йде твій сон до тебе?
Де він сховався-заблукав?
Знайди мій погляд в надрах неба:
Він у Надії твій шукав

Серед безсоння, щоб зустрітись
Й до ранку вже не розлучитись... 

                           м. Донецьк, червень 2017

Світла пам'ять світлій Людині... Сергій Якутович

У Києві помер відомий художник-графік Сергій Якутович,

відомий своїми роботами в кіно.

Джерело : Ipress.ua

Його батько Георгій Якутович — видатний український  графік середини XXст., відомий також роботою в кіно, зокрема над фільмом «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Мати — Олександра Павловська, художник, педагог.

Сергей Якутович був головним художником у фільмі Юрія Ільєнко «Молитва за гетьмана Мазепу». Працював також над такими фільмами, як «Коли ми були козаками», «Втрачений рай», «Тарас Бульба» Володимира Бортко.

Його роботи використовувалися як ілюстрації до багатьох книг, у тому числі роману Ліни Костенко «Берестечко».
С. Якутович мав званне народного художника України, був лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, членом Національного союзу художників України, членом-кореспондентом Академії мистецтв  України.

 



Митець мав глибоко індивідуальний почерк, досконало володів різними технічними засобами графічного мистецтва, зокрема офорту.
Ще в студентські роки виявив тяжіння до створення епічних циклів ілюстрацій до відомих творів світової та вітчизняної літератури.
Упродовж останніх років з ілюстраціями С. Якутовича побачили світ книги, які стали вагомим здобутком національної культури, отримали широке визнання шанувальників книжкового мистецтва як в Україні, так і за її межами.

ЦІКАВО:

Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», ілюстроване Сергієм Якутовичем, яке вийшло у видавництві «Либідь», було визнане найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку у Ашгабаді

                         Сергій Якутович "Покрова"

                         Із серії "Мазепіана"

 

                                      
                                                       

                               

Побачити художника можна тут: 


http://www.youtube.com/watch?v=WUloXRf8M4ghttp:

Думки вголос: Яке це щастя - повторитись у тобі

 
Яке це щастя - повторитись у тобі,
Маленька дівчинко з блакитними очима!
Частинка твого Всесвіту в мені - 
І крила виростають за плечима,

Коли я чую твій дитячий голосок
І тупіт оленятково-квапливих ніжок.
Зійшовся світ на перший зубчик, перший крок,
В мені зійшовся на замилування й ніжність.

Яка ж це радість і безмежна глибочінь - 
Твої живі блискучі оченята!
Прозорість кришталю й озерна синь - 
Найвеселіше й найдорожче свято!

Який же скарб - твоя мала свята душа - 
Добра, Любові, Віри неозорість!
Спасибі Долі, що мене в тобі знайшла - 
Така повторювана неповторність!

             м. Дніпро - м. Донецьк, 16.06 - 26.06.2017

 

Думки вголос: Обожнюю, як вранці пахнуть діти!

Обожнюю, як  вранці пахнуть діти:
Недавнім сном і теплим молоком,
Їх дихання - роса в пелюстках квітів,
І кожне з них - Дюймовочка чи Гном.

Взувають капцики - лялькові черевички,
Піжамки стягують, щасливо гомонять,
Любов і радість випромінюють їх личка,
Коли в дорослих починають грать!

Обожнюю, як пахнуть діти ранком:
Конструктором, ляльками, олівцем,
Машинками та м'ячиком на ґанку,
Горобчиком - веселим стрибунцем

І крихтами для голубів на площі,
Ковбаскою для Мурки у дворі,
І парасольками у теплий літній дощик,
Хорошим настроєм о будь-якій порі.

Замурзаними щічками, сніданком,
Прогулянкою з мамою удвох - 
Ці запахи святих дитячих ранків,
Які благословив з небес сам Бог!
 ....................................................................
Одного не люблю останнім часом:
Солдатиків, і танків, і гармат...
Прибрати б зброю з рук дитячих разом!
Нехай живим повернеться солдат

З останньої війни у цьому світі....
Хай молоком і миром пахнуть діти!

           м. Донецьк, 01.06 - 06.06.2017  
 

Думки вголос: Спиваю безсоння до денця

Спиваю безсоння до денця,
Сповнена ним по вінця,
Биття передранішнє серця
Мені не спинить. Не спиниться

В оцьому фатальному вирі
Спогадів, дум і вагань...
Лети, душе моя, в ірій
Віри й надій-сподівань... 

                       м. Донецьк, 06.06.2017

                    

Цікавинка: Українські письменники-номінанти на Нобелівську премію з літератури

Українські письменники-номінанти на Нобелівську премію з літератури

 

 

Українські письменники, які відомі майже кожному українцю, були номінантами Нобелівської премії з літератури. Щоправда, з різних причин, вони, на жаль, не увійшли у списки лауреатів.

І найцікавіше — кандидатури представлених письменників висували відомі зарубіжні і впливові особистості. Це вкотре доводить, що українська література мала неабияку вагу за кордоном.

Іван Франко

Кандидатуру Івана Франка запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Позицію професора підтримав також шведський історик Г. Гярне. Відомо дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом цієї премії. Перша — що лист від Застирця прийшов надто пізно, список номінантів уже був затверджений. Друга — смерть Івана Франка.

Улас Самчук

Після того, як світ побачив трилогію «Волинь» Уласа Самчука, його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії з літератури висунув журнал Торонто «Соврємєннік». Проте, аби її затвердити забракло рекомендації нобелівського лауреата.

Василь Стус

Василь Стус — відомий український поет, перекладач, прозаїк, критик, літературознавець, правозахисник — теж у списку номінантів. Творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а самого поета на 12 років заслали до Сибіру. Кандидатуру висунув нобелівський лауреат Генріх Бель. Саме в той час Василь Стус згинув у таборі для політв’язнів, тому його кандидатуру так і не розглянули.

Олесь Гончар

Олесь Гончар — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат премії імені Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України. Його кандидатуру висунула українська діаспора після того, як у 1989 році з’явилося видання його «Собору» англійською мовою.

Микола Бажан

Микола Бажан — український радянський письменник, філософ, громадський діяч, перекладач. У 1970 році його кандидатуру на Нобелівську премію висунув на розгляд Омелян Пріцак — відомий у світі український вчений-славіст і тюрколог.

 

Анна Поточняк