Куля обрала найкращого,
Ввірвалася в плоть молоду,
Нічого, крім дня вчорашнього,
Не залишивши на льоту...
Не буде в нього вже "завтра",
Не бавитиме діточок...
Палає незгасна ватра
Вогнем поминальних свічок...
Скільки ж їх нині палає!
Вкривавились наші поля...
А кулі все обирають
Найкращих... Їм пухом земля...
м. Донецьк, лютий 2018
суботу, 24 лютого 2018 р.
середу, 21 лютого 2018 р.
Вітаю з Міжнародним днем рідної мови
Так сталося в нашій долі-недолі, що твори, написані колись, ще до нас, тепер набувають особливої актуальності.
Ось і сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, згадую
Олександра Олеся та його безсмертний вірш
Ось і сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, згадую
Олександра Олеся та його безсмертний вірш
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!
середу, 7 лютого 2018 р.
Вірші для душі: Олена Теліга
Моя душа й по темнім трунку…
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
вівторок, 6 лютого 2018 р.
Думки вголос: Лютий
Люто лютий лютує
Диким танцем завій,
В хащах ночі чатує,
Як хижак, степовій.
І безсоння не хоче
Йти від мене й на мить,
Проковтнуло всі ночі,
І тривога не спить,
Що далеко блукають
Діти десь по світах,
І зійшлись небокраї
Гіркотой на вустах.
Та й про що говорити,
Як четвертий вже рік
Не вертаються діти
В рідний дім звіддалік?
Як вмирає це місто,
Мов знекрилений птах,
Стигне кленом безлистим
Крик душі на вітрах...
м. Донецьк, лютий 2017 - лютий 2018
Диким танцем завій,
В хащах ночі чатує,
Як хижак, степовій.
І безсоння не хоче
Йти від мене й на мить,
Проковтнуло всі ночі,
І тривога не спить,
Що далеко блукають
Діти десь по світах,
І зійшлись небокраї
Гіркотой на вустах.
Та й про що говорити,
Як четвертий вже рік
Не вертаються діти
В рідний дім звіддалік?
Як вмирає це місто,
Мов знекрилений птах,
Стигне кленом безлистим
Крик душі на вітрах...
м. Донецьк, лютий 2017 - лютий 2018
Підписатися на:
Дописи (Atom)