Люто лютий лютує
Диким танцем завій,
В хащах ночі чатує,
Як хижак, степовій.
І безсоння не хоче
Йти від мене й на мить,
Проковтнуло всі ночі,
І тривога не спить,
Що далеко блукають
Діти десь по світах,
І зійшлись небокраї
Гіркотой на вустах.
Та й про що говорити,
Як четвертий вже рік
Не вертаються діти
В рідний дім звіддалік?
Як вмирає це місто,
Мов знекрилений птах,
Стигне кленом безлистим
Крик душі на вітрах...
м. Донецьк, лютий 2017 - лютий 2018
Уже четвертий страшний лютий минає в Донецьку... Відчай цієї поезії зрозумілий, мабуть, лише тим, хто вчетверте переживає його. Вражаючий вірш!
ВідповістиВидалитиДякую, Марино! Втіха одна: за лютим неминучо приходить березень...
ВідповістиВидалити