Кроки Новороку лунко чутні вже - Незабаром трійко коней запряже Й полетить крилато в села та міста, Несучи веселі й радісні свята! Спокій, мир і злуку подаруй нам всім! Дітям і онукам збережи наш дім - Землю нашу Божу - наш величний храм Свічкою незгасною всупереч вітрам! м. Донецьк, 31.12.2019
Світлій пам'яті бабусі Марфи Андріївни Сніголіпний снігопад! Сніголапний... Обійма бабусин сад Так неквапно...
Навесні засипле снігом Вишневим, У серпанки загорне Яблуневі. Посхиляються гілки, Як бабуся, - Серця пам'яттю До неї горнуся. Смакуватимуть в душі Соковито Вишні й яблука, Дощами умиті. ...Саду вже того нема І бабусі... Вічний спомин. І зима... Білі гуси. м. Донецьк, 03.-05.12. 2019
Так скучила, зболілась за тобою: За кісками, долонькою малою І за метеликами твоїх вій У дні безвиходей і безнадій,
У ночі туги та думок болючих І сліз гірких, безсилих і пекучих, У дні надій слабких, мов немовля, Коли в нас віра тихо промовля.
П'ять років, як іде війна, - тобі чотири. Так хочеться, щоб ти жила й зростала в мирі, Так мрію досхочу набутися з тобою, Рідненькою до щему в серці, дорогою!
Так швидко час минає... мимо нас... Століття двадцять перше. Варварство! Донбас...
Я дякую за тебе Богу, Що освітив тобой мій шлях, За мій неспокій і тривогу, Молитву на моїх вустах. Мій сину! Радосте і втіхо! В усіх негодах опертя! Молюся трепетно і тихо, Тамуючи серцебиття.
Я вдячна татові твоєму За щедрість серця і Любов, За те, що у житті моєму Є плоть від плоті, крові кров! Я дякую тобі за тебе, За те, що ти у мене є! В тобі високість мого неба, Вся сутність і єство моє! Я дякую собі за тебе, Що привела тебе в цей світ, Душі натхнення і потреба - В тобі продовжився наш рід. Я дякую тобі за диво Продовження в новім житті: Онука, ніжна та красива, - Прискоренням в серцебитті! м. Донецьк, 07.07. - 10.07. 2019
Яким дорослим став, мій любий сину, Вже в голові пасеться сивина, Ти обіймаєш донечку й дружину, Років і відстаней лягає далина.
Для мене ж завжди ти малий хлопчисько З сіро-блакитним вогником очей, І попри те, далеко ти чи близько, Молитви моїх ранків і ночей
До тебе линуть. Я горнусь до тебе Душею, розумом - усім єством моїм - Одвічність материнської потреби Побути поруч із дитям своїм...
Дорослішаєш і мужнієш рік від року, Для мене ж ти продовжуеш рости, Мій янголе сіро-блакитноокий, - Найкрасивіше, що зробила я в житті! м. Донецьк, 25.05.2019
Вітаю всіх із Великоднем - святом світлим, весняним, натхненним, яскравим, смачним!
Дарую добірку красивих поетичних рядків вітчизняних авторів і красиву святкову пісеньку
Катерина Перелісна Христос воскрес!
Співає жайворон з небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
У небо дзвін гуде з села:
«Христос воскрес! Йому хвала!»
В проміннях сонячна блакить:
«Христос воскрес! Його хваліть!»
Журчить струмок — весняний дзвін:
«Воскрес Христос — Господній Син!»
Радіють діти у вінках:
«Христос воскрес на небесах!»
І вся земля, мов той вінок,
З чудесних трав, дітей, квіток…
І в серці радість через край:
Воскресли поле, річка, гай,
І лине пісня до небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
Ніна Куфко Христос воскрес!
Великдень — свято на весні.
Веселий гомін у шпаківнях.
Прозоре небо. Дні ясні.
Птахи вже повернулись з півдня.
До нас в кімнату залюбки
Веселий промінь сонця лине:
На вишивані рушники,
На стіл, на білу скатертину,
На паски пишні та пухкі,
На їх брилі молочно-білі,
На паростки вівса легкі,
Де крашанки лежать в тарілі.
Великдень… Все добро небес
Сьогодні тут у нашім домі.
Вітаємось: — Христос воскрес!
Заходьте, друзі і знайомі!
Леонід Глібов
Христос Воскрес! Радійте, діти, Біжіть у поле, у садок, Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок. Нехай бринять і пахнуть квіти, Нехай почує Божий рай, Як на землі радіють діти І звеселяють рідний край. На вас погляне Божа Мати, Радіючи, з святих небес… Збирайтесь, діти, нум співати: Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Світлана Кузьменко Маринчина писанка
Як весні раділа
Кожна людська хата, —
До людей зближались
Великодні Свята.
Готувались люди —
І дорослі, й діти:
Як же то найкраще
Їх собі зустріти.
У Маринки мама —
Як усе до свята —
Вміє дуже гарно
Писанки писати.
І Маринка маму
Дуже попросила,
Щоб її писати
Писанку навчила.
Сіли мам й доня
Писанку писати.
І матуся доні
Стала повідати:
Що іде Великдень,
Зовсім недалечко,
І чому виходить
Писанка з яєчка.
А на ній всі знаки
Дихають віками.
Їх передавали
Дітям їхні мами.
Ось уже й Великдень
Зовсім недалечко,
У Маринки писанка
Вийшла із яєчка.
Хочеться легкості, Прагнеться свіжості, Синьої небості Та вишнестиглості, Змін на всекращість І всебудедобрість. Дай, Боже, радість Серцю й хоробрість Усе пережити, І все подолати, І здатність любити Не змарнувати, І дихати легко, І мислити свіжо, Дивитися в небо Й душею так ніжно Торкатися всього, Що любиш, цінуєш І стиглість оцю, як вишню, смакуєш... м. Донецьк, 12.04. 2019
11 березня в небі над Донецьком заграла подвійна веселка - чудовий знак: обіцянка миру! До речі, це вже втретє за час війни. Тож сподіватимемося, що омріяний мир прийде на нашу землю цієї весни!
У безмежжях блакиті, у небес закапелках Креслить циркуль небесний нам подвійність веселки! Обіцянкою миру із біблійних історій Простяга вона крила, обіймаючи обрій.
Ген над нею - тоненька янголом-охоронцем, Наче ненька рідненька в очі дивиться доньці. Ця подвійна красуня в перші дні післязим'я Над Донецьком схилилась у його узголів'ї.
Райдуга понад містом! Втім ВЕСЕЛКА - точніше, Бо наповнює змістом і підносить нас вище За буденність і сірість, за війну і руїну, Нам дарує у Вірі порятунок єдиний.
У Надії на краще жевріють наші сили ... Вигравай же, веселко, обіймай небосхили! м. Донецьк, березень - 03.04. 2019
Не порівнювать намагаюся: Порівняння - тема-табу, П'ятий рік бунтую, пручаюся, Витискаю з себе рабу,
А точніше, не дозволяю Наближатись до себе й на крок, Бо хитку надію плекаю, Що засвоєний буде урок.
Що прийде час спокути за зраду, За відступництво каяття, Що проб'ються паростки правди - Завирує в цім місті життя.
Мені кажуть: тікай якнайдалі І спали за собою мости - Вертикалі й горизонталі Тут зійшлись, де могильні хрести Дідусів, і бабусь, і тата... Тут зростала я, тут жила - За це місто тримаюсь затято У години добра і зла! Так куди ж я від нього сховаюсь, Якщо це мій згорьований дім? Не порівнювать? Намагаюсь! Ми ж в своєму краю - не в чужім!
Не порівнювать намагаюся З тим, що було чи буде колись, Попри все молюсь-сподіваюся... ТУТ начала й кінці зійшлись. м. Донецьк, 24-25.02.2019
21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. За даними
ЮНЕСКО, цьогорічна тема свята – «Мови корінних народів важливі для
сталого розвитку, побудови миру і примирення». «40 відсотків людей у всьому світі не мають доступу до освіти мовою,
якою вони спілкуються чи яку розуміють», – заявляють в організації. Близько 370 мільйонів людей є представниками корінних народів, і їхні
мови складають більшість з приблизно 7 тисяч живих мов на Землі, кажуть у
ЮНЕСКО. Очікується, що сьогодні у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбудуться дебати про важливість захисту мов. Українська з-поміж 7 тисяч живих мов на Землі унікальна й неповторна! Нехай її життю ніщо не загрожує!
Щиросердно вітаю всіх зі Старим Новим pоком, або днем Святого Василя!
Василій Великий – святий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій
Азії, визначний церковний діяч, один із Отців Церкви та шанованих
святих. Цього дня в церквах звершують особливе богослужіння – правлять
Літургію, написану самим святителем. Вона перша з десяти Божественних
літургій, служіння яких встановлене в певні дні року. Порядок, зміст та
чин Літургії Василія Великого вирізняються більш об’ємними молитвами,
для богослужбових піснеспівів характерна протяжна мелодика, вони
сповнені ліризму, образності й побутових рис.
Святий Василь Великий у народі вважався покровителем землеробства.
Тому основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям
із відповідними примовляннями-віншуваннями. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито,
пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи,
починали засівати. За традицією, спершу посівали в рідній оселі, а вже
опісля йшли до хрещених батьків, родичів і чужих людей. Засівальників сприймали як бажаних гостей, запрошували сісти до столу, обдаровували.
Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику
«помічну» силу, його використовували як магічний засіб. Господині
годували ним курей, «аби краще неслися», давали худобі, «щоб була
здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж
зерна господарі ретельно зберігали до весни, а тоді, змішавши з іншим
зерном, розпочинали першу сівбу.
У ніч із 13 на 14 січня також зустрічають Старий Новий рік. Старий
Новий рік – це Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»). У
XX і XXI століттях припадає на ніч між 13 і 14 січня за
григоріанським календарем («новим стилем»). Після переходу на новий
стиль Старий Новий рік неофіційно відзначають у багатьох країнах
пострадянського простору. На святковий вечір збирається вся родина. За
традицією, усі мають бути одягнені в чистий одяг, попросити вибачення
один в одного та в сусідів, щоб провести весь рік у злагоді. Народні прикмети цього дня: – Якщо ніч проти Нового року тиха та ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби. – Якщо сонце весело зійде, весь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини. – Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя. – Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, у тій стороні буде врожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя.
– Сніг випаде цього дня – щасливий рік буде.
