Безхмарність неба і чола,
Осоння розуму та серця!
Як довго я до цього йшла
І ось дісталася, здається...
Перепочину і піду,
Де знов чекання й подолання,
І вкотре в них себе знайду
Із вдячністю, без нарікання
На Долю, працю і людей
Тих, що були, і тих, що будуть,
На світло днів, на сум ночей,
В яких згадають чи забудуть
Мене... А я згадаю це
Осоння розуму та серця -
Зімкнеться світ в своє кільце,
І сяйво денця денць торкнеться...
М. Донецьк, 26 - 27.06.2019
Дивовижно! Надзвичайно співзвучно і моїй душі... Дякую!
ВідповістиВидалитиЩиросердна вдячність тобі, Марино, за суголосність почуттів!
ВідповістиВидалитиТака собi щолiта наїжджена путь думок... i моїх також. Дуже вдячна тобi, Вiкторiє, за довiру душевних таємниць!
ВідповістиВидалитиДякую тобі, Олено, за тонке розуміння та відчуття сказаного мною!
ВідповістиВидалити