Так скучила, зболілась за тобою:
За кісками, долонькою малою
І за метеликами твоїх вій
У дні безвиходей і безнадій,
У ночі туги та думок болючих
І сліз гірких, безсилих і пекучих,
У дні надій слабких, мов немовля,
Коли в нас віра тихо промовля.
П'ять років, як іде війна, - тобі чотири.
Так хочеться, щоб ти жила й зростала в мирі,
Так мрію досхочу набутися з тобою,
Рідненькою до щему в серці, дорогою!
Так швидко час минає... мимо нас...
Століття двадцять перше. Варварство! Донбас...
08-09.08.2019, м. Донецьк
