Перевеслом перев'язую
Снопик днів моїх старанно
І сама собі наказую:
"Залікую і ці рани!"
Залікую і одужаю,
Для прощення знайду сили,
Негаразди всі подужаю,
Знов літатиму стокрило!
Знов звикатиму до тиші
Рідних вулиць і думок,
За образи буду вища,
З вуст своїх зніму замок.
Буду вголос говорити
Все, чим серце пломенить.
Так хотілося б дожити...
Дайте ж дихати і жить!...
м. Донецьк, 18.01.2018
Ні, не набутися з тобою,
Не надивитись про запас
І не набавитися вволю,
Все по живому кожен раз:
Це відривання рук від тебе,
Це обривання у душі -
Мов падає на мене небо,
І з ніг збивають лемеші.
Так мало коло тебе часу,
Що перетворений на мить,
Як він спливає, то щоразу
Зболіле серце защемить,
Судомою зведе у грудях,
Не в змозі мозок це прийнять...
Що ж людського лишилось в людях,
Як так доводиться страждать,
Не бачачи тебе, рідненька?
Так нас викреслює війна...
Ти гілочка моя тоненька,
Бринить в мені твоя струна!
Так хочу, щоб вона звучала,
І я підспівувала б їй...
Зійшлись в тобі кінці й начала,
В тобі, ріднісінькій, одній...
м. Донецьк, 13.01.2018
Вітаю-вітаю-вітаю!!!
У цьому слові мені до вподоби отой його життєстверджувальний корінь - "vita", що означає життя.
Тож давайте жити й радіти цьому життю, будувати його з Вірою, Надією та Любов'ю!
З Новим роком і новими Надіями на краще, Вірою в це краще й Любов'ю один до одного!
