Світлій пам'яті бабусі Марфи Андріївни
Сніголіпний снігопад!
Сніголапний...
Обійма бабусин сад
Так неквапно...
Навесні засипле снігом
Вишневим,
У серпанки загорне
Яблуневі.
Посхиляються гілки,
Як бабуся, -
Серця пам'яттю
До неї горнуся.
Смакуватимуть в душі
Соковито
Вишні й яблука,
Дощами умиті.
...Саду вже того нема
І бабусі...
Вічний спомин. І зима...
Білі гуси.
м. Донецьк, 03.-05.12. 2019
У моєї подружки, у Вiкусi,
ВідповістиВидалитиЛинуть спогади душi
до бабусi.
Разом з нею за стареньку молюся...
Хай душа твоя загoїться, Вiкуся.
Хай вiдродиться той сад, вишнi, гуси...
Пригорне тебе до cерця бабуся,
Щоб всмiхнулась долi люба Вiкуся,
I була б в руцi долонька Дарусi!
Дякую за такі найщиріші побажання, Олено! Так хочеться, щоб усе, чого прагне зболіла душа, що дороге серцю, було.
ВидалитиТвої слова й розуміння- ковток джерельної води спраглому серцю! Щиросердна дяка!
Дорогенькі наші бабусі... Як же сумно, часом безпорадно без них! І як же світло було з ними! Згадала своїх любих бабусь, їхні чудові садочки, у яких, і справді, сніг ліпив такі чудернацькі фігури, а навесні якими вони були прекрасними, а влітку яскравими, а восени золотаво-замріяними!.. Дякую, Вікуленько, за такий дивовижний вірш, легкоплинний і водночас емоційно наснажений; дякую за ті відчуття, які він у мене викликав!
ВідповістиВидалитиЦе я тобі дякую, моя світла подруго, за суголосність думок, відчуттів, за такий емоційний відгук на ці рядки!
ВідповістиВидалитиНаші бабусі - це такий дарунок долі й таке світле відлуння в душі!...