У співавторстві з Валентиною Самбор
Здається, на подих немає й місця,
Бо сповнена вщерть тобою,
Поближчали разом і зорі, і місяць
З тобою, такою малою,
Тендітно-ніжною, кумедною часом,
Ріднесенькою до нестями,
До щему в серці й зворушення разом,
Коштовністю в татка й мами
І центром Всесвіту для бабусі -
Суцільний побожний подив,
В якому, напевно, вже й не спинюся...
Де ж взяти місце на подих?
м. Донецьк, 28.07.2017
Немає коментарів:
Дописати коментар