Війна не стукає у двері -
Вона вривається в життя,
Руйнує долі та оселі
Назавжди, вмить, без вороття...
І вибухова суміш горя,
І перекреслене буття
В степу лягають неозорім
Провиною без каяття.
Настоянка із гіркоти
Ночей і днів моїх донецьких,
Коли біда зі мной на "ти"
В краю, що враз став чужинецьким...
Оцю настоянку гірку
Щодня спиваючи, мов трунок,
У кожнім звуці та рядку -
Шукаю в Слові порятунок!
І кожен день мій - лютий бій:
В Надії є останній раунд?
Кажу собі: " Вір! Прямо стій!" -
Це мій донбаський андеграунд...
м. Донецьк, лютий - березень 2018
Так, лише в Слові й можемо знайти порятунок! На жаль!!!
ВідповістиВидалити