Вірші для душі: Єлизавета Яшарова

Сьогодні, у  Міжнародний день захисту дітей, хотілося б поділитися з Вами своїми думками щодо цього свята... Свято тому й свято, що йдеться про святе - Дитину. 
Це Всесвіт, його безмежність, глибина й сила!.....Водночас вразливість і безборонність.
Коли йдеться про дитину, яку позбавляє дитинства війна, то наша провина, колективна чи індивідуальна - не має значення, множиться й стає смертним гріхом... 
Та безмежність дитячого світу, тим паче світу обдарованої дитини, певною мірою є нашим порятунком... нашою Надією на спокуту та спасіння.
Такою дитиною є для мене Єлизавета Яшарова. Дитинство її проходить у Донецьку... Як кажуть, без коментарів...

Утім із недитячою глибиною мислення й відчуття, думки й почуття!!!
 Вірші Єлизавети , від яких у мене перехоплює дух, поза оцінками, вищі за звичайні дорослі судження 

 

Я думки одягаю словами

Я думки одягаю словами,
І рядками порушую тишу.
Хочу я залишитися з вами,
Щиросерднi омрiянi вірші.

Коли пульс тяжко б'є в мої скроні,
Ви зі мною, постійно зі мною.
Коли сльози ховаю в долонi,
Мої вірші, то ви моя зброя!

Я не часто складаю риму —
Може статись, що й зовсім рідко
Несподiвана та смiлива
Проростає натхнення квітка.

Обійма мою душу м'якими,
Мов ранкова роса, пелюстками.
Вона бачить моїми очима,
Та співає моїми думками. 

 

Карпати

Романтика лісу чарує неспішністю.
Від кроку до кроку, від співу пташок
До тиші, що ліс обіймає із ніжністю,
Даруючи ніби у казку квиток.
Торкається неба пахуча смерека,
Стрибає з Карпатських високих гір.
І десь недалеко літає лелека —
То щастя прямує до когось у двір.
У спокої лісу своя таємниця.
Він ніби країна з мовчання й думок.
Послухай цю пісню із шереху листя,
Наповни надією кожний свій крок. 

 

Чорнобиль

Забуті іграшки, покинуті оселі,
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Це місто-привід, місто бездиханне,
Але комусь навіки рідне і кохане…

Вже тридцять років, як тут час спинився.
І за межею смерті опинився.
Цей вибух… вмить украв найкращі мрії.
Шепочем імена у безнадії…

Багато їх! Втім вороття немає
Із атомного пекла. Застигає
У жилах кров від жаху і безсилля.
Яке отруйне це Чорнобиль-зілля!

Забуті іграшки, покинуті оселі,
Безлюдні парки і порослі каруселі —
Схилилось небо, поховавши мрії,
Шепоче вітер молитви у безнадії.

26.04.2016р.