Яблунево-райський, райськояблуневий
Був колись в бабусі й дідуся садок.
В довгі дні липневі, яблучно-серпневі
Скільки там в дитинстві читано книжок!
Скільки смакувалось яблук соковитих,
Скільки до долоньок падало зірок!
Там бабусі Марфи руки працьовиті,
Найсмачніший в світі з рук тих пиріжок!
Там в альтанці гості - діти та дорослі,
Вся родина наша за одним столом,
І пісні, розмови щиросердні, прості...
Тих років високосте! Б'ю тобі чолом!
До землі вклоняюся дідусю Івану,
Згадую гармошку та його пісні,
Розповідь про фронт, і незагойні рани,
І його скалічену руку на війні...
Яблунево-райський, райськояблуневий
Ти мого дитинства радісний садок!
Цьогорічних яблунь цвіт біло-рожевий
Знов мене приводить в цей святий куток.
Так багато світла! Яблучного сонця! -
Я дивлюсь на нього з-під дитячих вій:
Мій гамак і книжка, пиріжок в долоньці...
І жива бабуся. І дідусь живий....
м. Донецьк, 10.04-15.04.2020
Яка ж світла поезія! І яка висока!!! І якась глибинно рідна, споріднена, моя... Дякую!!!
ВідповістиВидалитиМарисенько! Це я вдячна тобі за таку високу оцінку!
ВідповістиВидалитиДякую за сльози, за знову прожиті щасливі моменти нашого дитинства, за твій талант.
ВідповістиВидалитиРозчулена до сліз, сестричко! Дякую за ТАКУ високу оцінку й спільну пам'ять!...
Видалити