Цікавинка: Володимир Маяковський і Україна

           Бездержавна Україна та 

                її талановиті діти

14 квітня 1930 р. в Москві Володимир Володимирович Маяковський вистрілив собі в серце. Перед смертю поет залишив лист, адресований "Всім".

 

"Все, як кажуть, "інцидент поперчений",
об побут розбився любові баркас.
Життя, сподіваюсь з тобою ми квиті,
до біса рахунки мук, болю й образ.
Щасливо залишатися."

Офіційна версія – самогубство. Похований на московському Новодівочому кладовищі.

"Я – не из кацапов-разинь.
Я – дедом казак,
другим – сечевик,
а по рожденью – грузин", –

писав Володимир Маяковський. Його батько — дворянин, чиї предки були з козаків Запорізької Січі, у списку козацької старшини мав трьох Маяковських. Олександра Павленко – мати поета, походила із роду Кубанських козаків (14 Павленків у списку козацької старшини). Поет не цурався своїх козацьких коренів, а пишався ними. У школі та з друзями Володимир спілкувався грузинською, вдома всі один до одного звертались лише російською.
 

 

Своїм літературним учителем вважав українця Давида Бурлюка.

У 1912, 1913, 1914 pp. Маяковський тричі відвідав Україну.

З 1924 р. приїздив щороку. Тут він виступав у цілому ряді міст, оспівав столицю (вірш "Київ", 1924), присвятив Україні теплі рядки у віршах "Борг Україні" (1926), "Нашому юнацтву" (1927), "Три тисячі і три сестри" (1928) й ін. Відвідав Київ, де виступав із літературними концертами у 1913, 1914, 1924. Присвятив місту поезію "Київ" (опублікована 1924 у газеті "Пролетарская правда"). У 1928 р. був у Запоріжжі, виступав у Народному домі (пізніше к/р ім. Леніна).

У Харкові Маяковський був на відкритті більярдної.

А сталося таке. У письменників Харкова з’явився власний клуб із величезною залою, робочими кімнатами, бібліотекою та читальною залою, рестораном і більярдною в підвалі. От тільки виділених грошей на більярдні столи не вистачало.

Це вкрай обурило фана більярду Володимира Маяковського, який тоді перебував у Харкові, і він виклопотав українцям більярдний стіл.

У день відкриття більярдної в підвалі клубу було багатолюдно. Першим повинен був узяти кий до рук неперевершений більярдист В. Маяковський і зіграти в американку "на викидку": той, хто переграє Маяковського, оголошувався королем більярду.

Надалі "короля" повинні були пропускати до клубу позачергово й безкоштовно, тому що тоді за час користування більярдом платив той, хто програв.

Ніхто не сумнівався, що королем залишиться Маяковський, адже він, починаючи партію, сам клав у лузу всі вісім куль, навіть не даючи супернику можливості вдарити. Маяковський переграв усіх бажаючих. Володимир Сосюра вибіг із клубу зі сльозами на очах і натрапив на Майка Йогансена.
 

 

Щирий безпосередній Володька поплакався другові – одному з трьох найкращих харківських більярдистів.
У цей час Маяковський зухвало запропонував фору в чотири кулі, але вступати з ним у двобій не наважувався ніхто з присутніх. І раптом зайшов поет і прозаїк Майк Йогансен. Він відмовився від фори та запропонував битися на рівних. Домовилися грати на ганьбу з контрою: якщо в перших двох партіях трапиться нічия, грати третю. У залі зашуміли. Друзі обступили Майка, умовляли його не наражаться на неприємності. У цю паузу Маяковський замовив пляшку "свого" пива "Нова Баварія", для якого він за сто рублів склав рекламу:
 

"Яка б не була аварія,
п’ю пиво "Нова Баварія".

Кинули монетку, починати випало Йогансену. Він вдало розбив пірамідку й почав одну за одною заганяти кулі в лузи. Публіка затамувала подих. Ніхто не наважувався розмовляти, чути було лише стукіт кия. Маяковський спокійно закушував пиво солоними сухариками. Йогансен вісім разів обійшов навколо столу, вісім разів ударив і забив вісім куль – партія була виграна.

Маяковський напружився, бо не розраховував зустріти гідного суперника. Він примружився, прицілився, розбив пірамідку й теж зіграв : жодного удару для Йогансена. Виграш мала вирішити контра. У Йогансена була психологічна перевага: усі присутні вболівали за нього, але в Маяковського була фора тактична: він починав третю партію. Він замовив ще пляшку пива, запропонував партнеру випити, але Йогансен відмовився експромтом:
 

"Хто шукає сили в "Новій Баварії",
тому загрожують аварії".

Маяковський спохмурнів і впевнено розпочав вирішальну партію. Майк сердито пересмикнув плечима та поклав кий на довгий борт, розуміючи, що вдарити йому не доведеться. І раптом … Маяковський промазав! Йогансен схопив кий і відігрався. Однак на четвертій несподівано помилився. Тепер уже відігрався Маяковський. Гра йшла з перемінним успіхом, розрахунок був тільки на те, у кого здадуть нерви. Після кількох взаємних відіграшів Йогансен поклав ще дві кулі й виграв. Майк у захваті стрибав навколо столу й щось вигукував, але, пам’ятаючи про закони гостинності, запропонував партнеру реванш.

Розсерджений Маяковський відмахнувся й визнав поразку. Гра була на ганьбу, тому поет-трибун заліз під більярдний стіл, звідки голосно й виразно продекламував пушкінську "Пташку божу". До речі, за спогадами Гнєдича, саме в Україні О. Пушкін почув вислів "ластівка, пташка Божа".

Юрій Смолич у "Розповіді про неспокій" описував, як настав час покидати буду, а Маяковський застряг: його не пропускало пивне черевце. Одні смикали поета за ноги, інші – за голову. "Братці! – заволав Володимир Володимирович. – Змилуйтесь! Розірвете ж! Четвертуєте ж!.. Здаюсь! Більше не буду! Йогансен – король! Братиму в нього фору! Тільки пустіть! Відпустіть!"

Так Йогансен став королем.