Казка про Великодню писанку та лихого змія Пекуна
Ще з давніх-давен на українських землях панував чудовий звичай:
кожного разу на Великдень збиралися дорослі та малі й до свята писанки малювали.
Розмальовували яєчка різними кольорами, прикрашали чарівними
візерунками… І так весело, радісно всім було: усі сміялися, жартували
та й діло корисне робили. Бо писанки людей ще й від нечистої сили
захищали.
Якось, перед святом Великодня, вийшов він людей для своїх темних справ збирати, аж раптом зустрів дівчинку. Малятко писанку малювало, та так захопилося, що навіть не помітило лихого змія. Як тільки не намагався Пекун її увагу привернути, вже й чари свої лихі застосовував, нічого не вдавалося.
І тут вирішив він писанку вкрасти. Схопив яйце й чимдуж побіг до своєї схованки. Розплакалося дівча з того горя, а чудовиську - радість.
Думав він, що би ще такого злого зробити, та й надумав ту писанку розбити. Кинув її до землі, та й почав її ногами трощити. Аж раптом перетворилися шкарлупки на ланцюги та цвяхи, які й прикували злого Пекуна до скелі під землею.
Так і живе злий дух у темряві, світу не бачить. Та має 12 слуг, які слідкують за тим, як люди на землі живуть. А потім йдуть до змія та все йому розповідають. Якщо є між людьми суперечки й сварки, Пекун сміятися починає, радіти, а пута його слабшають. А як почує, що люди живуть у мирі та злагоді, писанки до свята готують, то ланцюги, якими він прикутий, міцнішають, а цвяхи глибше в камінь вгрузають. Плаче чудовисько, бо хто писанкарством займається та християнських заповідей дотримується, того чари лихі не беруть.
Міцнішатимуть ланцюги з кожним добрим вчинком та з кожною писанкою. Однак, не варто втрачати пильність, бо Пекун і досі жде, поки люди на землі пересваряться та забудуть, як писанки малювати. Тоді запанує нечиста сила на землі.
А мораль цієї байки така: сійте добро, живіть у злагоді з іншими й не забувайте писанку до Великодня розмалювати. І житиметься нам всім тоді добре.
За матеріалами редакції
Немає коментарів:
Дописати коментар