Порожніє терпіння чаша,
Уривається наш терпець.
Чи ще довго недоля наша
Віщуватиме нам кінець?
Чи багато проллється крові
Ще на втіху зайдам, чужим?
Безсердечні та безголові
Оскверняють наш рідний дім.
Все панують у нашій хаті,
Нас навчають того й сього,
Хитромудрі й злодійкуваті
Тягнуть наше - немає ж свого!
Та за наше ж добро та жито,
За гостинність і ласку сердець
Нас у нашій же хаті й бито -
Увірвався останній терпець!!!
Богородице! Ти ж все бачиш,
Захисти нас у скруті днів!
Ти, невтішная, гірко плачеш,
Бо ховають батьки синів.
Бо цвіт нації гине без ліку
Через дурнів усіх мастей.
Не спокутують гріх цей довіку
Ті, на кому кров наших дітей!
Просимо у гарячій молитві,
Пресвятая, про милість твою,
Омофору в священній битві,
Сили зброї та духу в бою!
м. Донецьк, 14.10.2018
Як пронизливо! І як влучно! Приєднуюся до молитви...
ВідповістиВидалитиДякую, Марино! Нехай наші молитви будуть почуті!
ВідповістиВидалити