Олександр Ірванець і його Слово в День народження країни

 ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ 

24 СЕРПНЯ. ВЕЧІР ПІСЛЯ ПАРАДУ

 

 

Міг інакший би бути сьогодні парад.

Міг не наш би бути сьогодні парад,

Якби він свого часу не вперся.

 А сьогодні він Києвом перший раз

У новеньких пройшовся берцях.

 

Його звати Тарас, чи Андрій, чи Івась,

Може, навіть Сєрьожка чи Ромка.

 За плечима у нього димить Іловайськ,

І так само авдіївська "промка".

 

А чи він з добробатів, чи з ЗСУ,

Має час він побути собою. 

Споглядає він Києва літню красу,

Крутить стриженою головою.

 

Навкруг нього вирує святкова юрма,

Він відводить від неї очі.

Той, хто каже, що в нас нічого нема,

Хай у власній втопиться жовчі!

 

Є народ і країна, за які у бою, 

Якщо треба, костями ляжем.

 Найгарнішу вишиванку свою,

Чи єдину вишиванку свою

Він тримає під камуфляжем.

 

Україна у нього і в мене одна,

На душі так щемко і терпко.

І піднісши голову, п'є він до дна

Ювілейну сьогоднішню чвертку!