Цікавинка: дивацтва великих

Що приховували всім відомі генії?! 

 Що відрізняє геніїв від простих людей? Думаєте, лише метод мислення та рівень IQ? Насправді, до списку дивацтв можна додати і поведінку, і звички, і навіть хвороби. Як не як, це не жарт і не насміхування з геніїв. Навіть елементарна неуважність вважалася однією зі стадій шизофренії.

 

Погодьтеся, що не кожен виходить на вулицю в хатніх капцях, тому що забув перевзутися. Генії - вони такі, голова в них забита не побутом чи потрібними для життя речами -  вони мислять глобальніше, глибше. Власне, у житті "Великих" не все так гладко та солодко, як здається нам, простим смертним. 

Розпочнемо з Альберта Камю, усім відомого письменника. Чоловік шукав жінок із психічними розладами, оскільки думав, що вони краще порозуміються. Однак навіть два шлюби не допомогли йому.

Оноре де Бальзак писав, стоячи босоніж на підлозі, та пив дуже багато кави: близько 15 чашок на день.
 

Шилллер, коли писав, ноги тримав у крижаній воді. Навіть сам Гетте дуже бідкався на Шиллера, тому що той набивав шухляди столу гнилими яблуками.
 

Вольтер не міг жити без кави, денна його норма становила 50 чашок. 
 

Франклін - великий любитель сиру. Сідаючи за чергову роботу, Бенджамін запасався горою сиру.
 

Лев Толстой орав землю: таке хобі надихало чоловіка. 
 

Олександр Пушкін - любитель лимонаду та "каракулів" на полях. Тому не сваріть своїх діток за зіпсовані зошити: можливо, у вас росте наступний Пушкін. 
 

У Гюго був незвичний метод залишатися в будинку. Він наказував своїм слугам ховати від нього одяг, залишаючи голим. Так він писав, допоки не закінчував роботу.
 

Агата Крісті свої детективи друкувала в незвичному місці - лежачи у ванній, ласуючи яблуками.
 

Вільям Шекспір теж мав цікавий прийом: наказував слугам зачиняти його в мансарді, а випустити лиш тоді, коли він напише новий роман.
Бернард Шоу теж із тих людей, які бояться втратити ідею, тому вдавався до стенографії - записував текст знаками та скороченням, так званим швидкісним письмом. Думаю, маємо дякувати драматургу за такий метод, адже в нас є можливість читати п’єсу "Пігмаліон".

У Ернеста Хемінгуея був закон: кожного дня писати як мінімум 500 слів. І випити текіли, багато текіли. 

 
 

Король Франції Карл VI протягом 5 років не мився.
 

Сіль із сільничкою - найбільші вороги Байрона, якщо, звісно, можна так сказати. Він постійно дратувався та казав забрати "це" з його очей.
 

Гоління Бетховену було не до вподоби, бо саме воно, за словами генія, перешкоджало вдалій роботі. Перед початком плідної праці обливався холодною водою: для стимуляції мозку - пояснював композитор.
 

 Чарльз Діккенс ходив у морги - як на мене, дивний метод пошуку музи.
 

 Франческо Петрарка постійно боявся забути черговий вірш, тому носив із собою записник. Як не дивно, більшість ідей йому приходили, коли той був верхи на коні, де він вправно писав. Звикнувши до незвичного методу, він не міг перевчитися сидіти за столом.