Це неквапливе споглядання
Дає і сенс, і опертя:
Плодів достиглих обвисання,
Повернення без вороття.
Оця заглибленість у себе,
У світ довкола, у думки,
Торкання краєчком до тебе,
Душі твоєї берегів.
І вистраждана непорушність,
Миттєвість спокою в собі,
І слабкість внутрішня, і мужність,
В моїй нерівній боротьбі
З собою, світом. І єднання
З усім назавжди... З усіма...
Прощення... Втім ще не прощання...
Хай буде світло! - Не пітьма!
Ця партитура досконала,
Ця суголосність відчуття
Дають мені високе право
Сказати: "Так! Жила... Була..."
Немає коментарів:
Дописати коментар