Пам'ятаймо: Олена Теліга

Олена Теліга: поетеса, патріотка, модель.

Одна з багатьох і єдина у своєму роді 

Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, — Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини — гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо — до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря — тепле та іскристе! Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове… І до старої вишні Не вийде мати радісно напроти… Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить Всі інші душі — зимні чи ворожі — І всі глибокі поміж ними межі. І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде — чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти — дорогою одною. Заметемо вогнем любови межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом

Люблю цю поезію за її гірко-пророчий і водночас обнадійливий зміст! 

Захоплююся її автором!

21 липня виповнилося 110 років з дня народження Олени Теліги – української поетеси, котра загинула в Бабиному Яру.

Ця жінка була унікальною: українкою по духу та за походженням, хоча й народилася в Російській імперії та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною та трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю й мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. Вона знала, що таке багатство, і не зламалася в бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною у своєму роді.

 

Олена через два роки після виїзду з України в Чехію, 1924 р. 

 

                      

Олена Теліга в парку в Лазенках, м. Варшава (Польща), літо 1934 р.

Нарис про 35 років

Олена Теліга. Яскравий приклад того, як своїми діями відповідати сказаним або написаним словам. Як багато кому відомо, Олена Шовгенова (або Шовгеніва) народилася 21 липня 1906 року під Москвою. Свої перші вірші, написані ще російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сім’ї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно.
Переїхала до Києва лише на 12 році життя, але вже весною 1922 р. емігрувала до Чехословаччини. Саме там майбутня поетеса усвідомила на всі 100% , що є українкою і що цим пишається. Як Олена розповідала потім, сталося це в один момент: “Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику й пили вино. Невідомо хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за всіма відомими “залізяку на пузяку”, “собачий язик”, “мордописня”... Усі з того реготали... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знаю, чому. І я не витримала: “Ви хами! Та собача мова - моя мова!.. Мова мого батька й моєї матері!””

 

Після цього випадку почався "україномовний період" у житті поетеси. Рідною мовою для Олени була російська, але українську вона вивчала з особливою завзятістю. Одним із її вчителів став бандурист Михайло Теліга. Напевно, з прізвища ви вже здогадалися, що саме йому вдалося підкорити серце веселої та незвичайної дівчини. А далі одруження та переїзд до Польщі. У Варшаві вона чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь у кабаре, була навіть моделлю (як про це пише в одному з листів, “Працювала в склепі (магазині) як модель, іноді по кілька годин стояла перед кравчинями та кравцями в одній комбінації”).
Звичайно, таку роботу Олена обрала не з власної волі. Потрібно було допомагати хворій матері. Але задумайтеся: Олена Теліга, відома поетеса з трагічною долею (як знає її більшість), була фактично однією з перших українських моделей. Можна тільки уявити, скільки чоловічих сердець полонила красуня, йдучи по подіуму. Друзі кажуть, що риси обличчя в неї були неправильні, однак це її не псувало: Олена була надзвичайно приваблива. Не залишав нікого байдужим і її шарм, через який її порівнювали з Гретою Габо. Завжди незмінна: висока, струнка й неодмінно в капелюшку. Напевно, саме через свою неординарність вона завжди була в центрі уваги (що неодмінно викликало заздрість у інших панянок). Станіслав Гординський згадував, що Олену часто критикували. Але ж "нецікавих жінок інші жінки не критикують"!
 

Олена і Михайло Теліги. Варшава, початок 1930-х

 

 

Олена і Михайло Теліги. Краків, 1939

  Після пишного весілля Олена розпочинає активну діяльність: публікує статті та вірші в часописах, листується з українськими письменникаи, видає власну збірку та дає прочухана карикатуристам, які мали сміливість поглузувати з неї. А тим часом Михайло ставав усе більш відомим як "Оленин чоловік", хоча це не перешкодило йому розділити долю своєї дружини. Яким сильним може бути кохання!
У жовтні 1941 українка повертається до Києва. Проте знову ненадовго. У лютому 1942 року її разом із чоловіком заарештували й розстріляли.

Словами інших

Але за все вище тільки дати та деякі факти. Вона настільки багато зробила для України, для підтримки духу нашого народу, що тяжко дібрати правильні слова, щоб розповісти про неї. Пізнати її трохи ближче можна завдяки відгукам тих, хто був знайомий із нею. Через них можна ще раз переконатися, що Олена була не тільки надзвичайно вольовою постаттю, проте й жінкою, яка вміла зачаровувати інших завдяки своїй привабливості, елегантності та ніжності.
Дмитро Донцов, вірний друг і соратник, пише про неї: “Оригінальна в образах та ідеях, цілісна як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі “прудконогої Діани”, горда в наставленні до життя, вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращому значенні слова, поезії, позбавленої всього вульгарного, простацького. З’явилася вона, спалахнула i згоріла на тяжкім та сірім, потім криваво-червонім небі війни й революції, неначе блискуча звізда, лишаючи, хоч згасла фізично, яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам”.

             

На вечірці в панів Лукасевичів. Зліва: сестра п. Лукасевич, Наталя Попович, Степан Попович, Михайло Теліга, п. Барицька, невідомий, Олена Теліга, невідомий, Лев Лукасевич, Стефанія Лукасевич; сидять: Стахів та Неля Чехович. Варшава, 1935   

  Іван Денисюк познайомився з Оленою 1938, коли йому було лише 14 років. Пізніше він про неї згадував так: "Щось непереможно тягло дивитися на неї, вдивлятися в її обличчя. На обличчі була вона не вродлива, але досить висока й струнка. Одягнена в елегантний бежевий плащ… Капелюшок, як тепер мені здається, бронзової барви. Але та її постійна усмішка! Дивовижна, сповнена таємничості, повабу і чару. Якийсь мудрий погляд, щиро зацікавлений усім і дещо наївний."
 

Олена Теліга з товаришами перед походом на Схід. Зліва 1-й ряд: О. Оршанськи-Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: М. Михалевич, О. Коваль, Р. Русов. Львів, літо 1941 

  Особистість, на яку можна рівнятися. Поетеса, до чиїх слів варто прислухатися. Жінка, якою варто захоплюватися. Олена Теліга – це та людина, яка вміла бути різною, але завжди собою. Та людина, яка знала, коли необхідно бути рішучою та сильною, а коли ніжною та слабкою. Це людина-борець, яку не забудуть.

Та тільки меч — блискучий і дзвінкий —
Відчує знову ваш рішучий дотик,
Нам час розгорне звиклі сторінки:
Любов і пристрасть ... Ніжність і турботи.

Oxana Kril