Думки вголос: Не можна серце поділити навпіл

Не можна серце подiлити навпiл

 

 

Не  можна серце поділити навпіл
Ні в мирний час, ані в години залпів,
І вибухів, і нашої недолі,
В страшні часи випробування волі!

Мій дід загинув в шахті, шахтарем був тато,
І працею шахтарською мій рід багатий.
При цьому запорізька гілка ми на древі
Козацького народу з силой левів.

Я українка! Я донецька степовичка!
І, мабуть, звідти в мене вільна звичка:
Як обираю серцем – я щаслива,
Люблю – то в цьому вірна, незрадлива.

Тож як я можу зрадити родину:
Донбас – мій батько, мати – Україна!
Як маю серце навпіл поділити?
І як з відступництвом таким я зможу жити?

Тепер Донбас мій хворий і недужа ненька –
Болить, болить за них моє серденько,
Втім не зрікаються старих і немічних батьків:
Ми ж ЛЮДИ, а не зграя хижаків!!!

Не змушуйте мене ділити нероздільне,
Не крайте моє серце на частини!
             
                Донецьк, 1 листопада 2014р.