Весна у полум'ї війни

             

Добігає середини останній місяць весни. 
У всіх вона різна: у когось із радістю юності та побачень, у когось це чергова пора року, що просто йде та минає, а в когось із гіркотою третьої Донбаської весни... 

 

Яка весна! I як цвiтуть сади!

 

Яка весна! I як цвiтуть сади!
Стоять дерева у весільному серпанку.
Марш Мендельсона за пiвкроку вiд бiди,
Що вже чатує хижаком на ганку.

У цiй веснi все наче як завжди:
Рожевiсть яблунь, снiжнiсть абрикосiв.
Втiм відстань... Цi пiвкроку до бiди -
Й обiрветься небес весняна просинь.

Урветься вiк... Непрожите життя...
I провесна не станеться нiколи.
До чого запiзнiле каяття,
Коли вiйна стоїть на видноколi?

Хтось десь живе так само, як i жив:
Той Схiд, мовляв, далеко, слава Богу,
Нiхто нi в чому їм не завинив,
Лежать по рiзнi боки в нас дороги.

I в них весна, i в них цвiтуть сади,
Втiм визрiвають там плоди у мирi,
А тут оцi пiвкроку вiд біди
I залишки, останнi краплi вiри,

Що мир колись повернеться й сюди,
Де так цвiтуть назло вiйнi сади...
        
                       Донецьк, 11.05.2016 р.

 

 На руїнах Донецького аеропорту зацвіли тюльпани, квітень 2016 року.

Тож нехай вони стануть запорукою того, що це остання весна війни.

Дочекаймося весни миру!