Світла пам'ять світлій людині: Дмитро Гнатюк

                 Відійшов у вічність 

велетень української пісні Дмитро Гнатюк

Сумна звістка пролетіла соціальними мережами! 

29 квітня відійшов у вічність велет української пісні, української культури, співак, режисер, педагог – Дмитро Гнатюк. Його життя обірвалося на 92 році життя після довгої хвороби. 
 
           

Неперевершений, Богом даний голос! Вічна пам’ять великій постаті української музики! Любив Україну, любив українську музику понад усе. 

Я мала велику честь бути присутньою в Оперному театрі міста Києва на концерті з нагоди його 80-ого ювілею, сидіти біля нього, розмовляти про стан культури в Україні, про його спогади відвідин Чикаго ще за радянських часів, почути його коментарі під час виступів на його честь, коли молоді музиканти виконували ті пісні, які він привів до життя своїм співом.
 

Дмитро Павличко, автор пісні "Два Кольори", представив її на сцені, оркестр почав грати, а молоденький хлопчина (не пригадую прізвища) почав співати. Але його голос, хоч приємний, не мав тієї могутності, яку ми всі чули в голосі славетного Дмитра Гнатюка. Пан Дмитро тоді сказав тим, хто сидів поруч із ним, що це відспівано не так, як має бути, що ця пісня заслуговує на кращий спів. Він раптово встав, побіг на сцену, попросив, щоб оркестр знову заграв "Два Кольори", і несподівано заспівав своїм орлиним голосом. Його постать і його голос, навіть на 80-ому році, вразили весь зал: публіка встала, люди плакали, не було кінця оплескам! Це був момент, котрий не забудеться ніколи в житті!
 

Колись за радянських часів пан Дмитро приїхав до Чикаго. Він виступав в одному з головних залів у центрі міста. Тоді такі концерти організував Сол Гурок та його компанія. Члени української громади в Чикаго організували прийом після концерту, люди запрошували пана Дмитра до своїх домівок, енкаведисти слідкували за ним і за всіма людьми (зрадниками "Родіни"!). Але діаспоряни хотіли торкнутися співака з України, бо це був єдиний контакт із Материком. 

                                 
Для людей це були емоції та почуття, сльози, відчуття наближення до землі, з якої вони виїхали в часи війни, а для нього також враження - контакт із братами й сестрами з-поза залізної завіси. Кожен розумів політичну ситуацію, знав про заборони, але й про трагедію розлуки з родинами та про втрату контакту з рідною землею. Ми не думали тоді, що Радянський Союз зникне. Тоді це було так, наче торкнутися святої української землі, до якої не можна повернутися і з якої найближчі родичі та друзі не зможуть пробитись за кордон.
 

Люди боялися писати листи до рідних, бо не хотіли їм лиха. Такі спомини з молодих років ніколи не забудуться. Дмитро Гнатюк і про цей момент мені нагадав під час свого ювілею. На концерті, присвяченому йому, були присутні й президент, і голова Верховної Ради, і всі головні постаті культури України. Це не був вимушений радянський концерт – справжній ювілей. Відчувалася позитивна мистецька аура поваги й бажання поклонитися співаку, який розповсюдив українську пісню у важкі часи на високому світовому рівні.
 

Вічна пам’ять і подяка за ті пісні, які закарбувалися в серці кожного українця і в Україні, і по всьому світу. Як довго будуть існувати ці пісні, так довго буде жити Україна. На вічний поклін великому українському співаку! 
Марта Фаріон
Чикаго

              
Дмитро Гнатюк був першим виконавцем легендарних пісень "Два кольори" та "Мій Київ", котрі стали українською класикою. На оперній сцені він перевтілювався в героїв відомих творів, серед яких "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Приборкання норовливої", "Мазепа", "Євгеній Онєгін", "Енеїда" та інші. До творчого доробку пана Дмитра входить 21 платівка, 85 творів світової та української класики, більше п’ятдесяти складних і великих ролей в оперних виставах.

Пан Дмитро також був режисером-поставновником вистав "Князь Ігор", "Запорожець за Дунаєм", "Мазепа", "Війна і мир", "Пікова дама" та інших. Він був головним режисером та директором Національної опери, має звання Героя України, очолював комітет культури у ВР ІІІ скликання.

Дмитро Гнатюк присвятив усе своє життя розвитку та популяризації українського оперного мистецтва. За свої чималі досягнення він був нагороджений численними державними відзнаками.