"В саду світла" за творами Григорія Сковороди

Мода и свет есть наилучший учитель и лучшая школа всякой школы. Правда, что было время, когда и нищих, но добродетельных почитали. Но ныне свет совсем не тот. Ныне, когда нищ, тогда и бедняк и дурак... Будь ты, каков хочешь, в нутре, хотя десятка шибениц достоин, что в том нужды?.. Только бы ты имел добрую славу в свете и был почетным в числе знаменитых людей, не бойся! Дерзай!.. Не тот прав, кто в существе прав, но тот, кто ведь не прав по исте, но казаться правым умеет и один токмо вид правоты имеет, хитро лицемерствуя и шествуя стезею спасительные оные притчи: "концы в воду". Вот нынешнего света самая модная и спасительная премудрость! Кратко скажу: тот един есть счастлив, кто не прав ведь по совести, но прав есть по бумажке, как мудро глаголют наши юристы!

Григорий Сковорода, из притчи "Убогий жайворонок". Сочинения. Харьков, 1894

Григорій Сковорода – один із найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу. Колись давно, ще на початку 1930-х років, видатний український мислитель Дмитро Чижевський, той самий, що його Ганс-Георг Гадамер не без підстав порівнював із Ляйбніцем, писав: "Може, ні про одного філософа у світі не висловлено таких розбіжних думок, як про Сковороду. Тепер є не менше, ніж 250 великих та малих праць, присвячених Сковороді, який, як це загально визнано, – є найцікавіша постать історії українського духу. В цих працях – можна сказати без перебільшення – висловлено, напевне, не менше, ніж 250 різних поглядів на Сковороду…". 
А сьогодні важко навіть перерахувати, скільки тих "великих та малих праць" про Сковороду з’явилося по всіх усюдах: і в Україні, і в Австрії, Австралії, Англії, Бразилії, Вірменії, Грузії, Іспанії, Італії, Канаді, Молдові, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Словаччині, США, Угорщині, Фінляндії, Франції, Чехії… Зрештою, одне таки можна стверджувати напевно: число присвячених Сковороді праць уже давно перевалило за п’ять тисяч. І в тих працях – сила-силенна різних спостережень, присудів, тлумачень… Григорій Сковорода бентежить уми своєю глибиною та незбагненністю.
Справді, ким він був?

Якби спитати про це в самого Сковороди, то важко сказати, що б він відповів. Людське життя філософ уявляв по-різному. Він міг услід за Йовом казати, що життя – це повсякчасна борня (звісно, не в сенсі "житейського борюкання", а в сенсі "духовної війни"-психомахії), міг говорити про життя як про грандіозну вселенську виставу, чиїм автором і режисером є сам Господь… Та швидше за все, Сковорода сказав би, що був на цьому світі безтурботним пілігримом, чиї ноги ходили по землі, а серце втішалося спокоєм десь далеко-далеко на небесах.

 

Після незакінченого  навчання в Києво-Могилянській академії Сковорода опиняється в селі Каврай, де мешкатиме аж до літа 1759 року. Саме на цей час припадає початок його поетичної творчості. У Кавраї Сковорода написав кілька поезій, що увійшли до циклу "Сад божественних пісень", а також "De libertate" ("Про свободу"), "На день народження Василя Томари…", переклав кілька творів французького латиномовного поета XVI століття Марка-Антуана де Мюре тощо.
Тут-таки пізньої осені 1758 року Сковороді наснився й один дивний сон: начебто якась невидима сила показала йому разок огидних картин людського "різнопуття", які чимось нагадували фантасмагорії Босха, – триб життя вельмож і простолюду, купців і священиків… Цей сон, сприйнятий Сковородою за Боже об’явлення, спонукав філософа відцуратися світу, тобто вийти за межі звичайних умовин існування. Відтоді його постава щодо "житейського театру" назавжди збереже свій досить примітний аскетичний колорит.
 

Улітку 1769 року, мешкаючи в Гужвинському, Сковорода створює свій перший філософський діалог. Він назвав його "Нарцисом" і присвятив проблемі себепізнання. Трохи перегодом тут-таки він напише ще один діалог – "Асхань", а також півтора десятка езопівських байок.
Наступного року Сковорода відвідав Київ, провівши близько трьох місяців у Китаївській пустині, а в 1771–1772 роках на запрошення колишнього острогозького та харківського полковника Степана Тев’яшова мешкав у Острогозьку й у слободі Таволзькій. Тут, на берегах Тихої Сосни, пройшов, мабуть, найбільш плідний період його літературної творчості. За відносно короткий час Сковорода написав одразу шість філософських діалогів: "Бесіда 1-а…", "Бесіда 2-а…", "Розмова про стародавній світ", "Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті", "Кільце", "Алфавіт, чи Буквар миру" – рівно чверть усього корпусу своїх творів. Персонажами цих діалогів виступають і сам Сковорода, і його тамтешні приятелі.
Перегодом, у першій половині 1774 року, мешкаючи в Бабаях, філософ напише ще п’ятнадцять езопівських байок та укладе збірку під назвою "Харківські байки".
Саме ці твори Григорія Сковороди: "Сон", "Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті", "Кільце", "Алфавіт, чи Буквар миру"  - стали матеріалом для створення вистави "В саду світла". Це другий проект Києво-Могилянського театрального центру "Пасіка" та театру МІСТ, а перший був  "Українська барокова драма", і в рамках цього проекту вже декілька років йде вистава театру МІСТ "Слово о збуренії пекла" анонімного автора ХVІІ сторіччя.

У центрі "Пасіка" приділяють велику увагу відновленню традицій українського театру, популярізації та його зв'язку з сучасністю. Вистави театру МІСТ яскраво демонструють, що стародавні тексти та сюжети можуть бути цікавими, зрозумілими та актуальними зараз.

Отже, 11 червня відбудеться прем'єра вистави "В саду світла"
Постановка Юлії Гасиліної
Музичне оформлення та спів: Олена Левенко
Сценографія та костюми: Марія Крутоголова
Головні убори: Валентина Тищенко
Мультимедіа: Сергій Сніжко
Головний адміністратор: Олена Бранделіс
Ролі виконують: Олександр Герасімов, Катерина Ільченко, Марія Коваленко, Валентина Коновалюк, Дмитро Левенко, Євгенія Мірошниченко, Олександр Пащенко, Галина Пекна, Євген Сніжко, Людмила Травєннікова.
Вистава про те, як стати щасливим....
Довідка:
044 419 85 39, 066 299 61 63 
P.S.: А ще Сковорода відмовлявся від високих звань та почестей, і коли одного разу харківський генерал-губернатор Євдоким Щербінін запитав його, чому він, маючи такі великі здібності, не візьметься за яку-небудь поважну справу, філософ відповів: "Мій пане, світ підхожий до театру: аби грати на сцені з успіхом та похвалою, треба взяти собі належну роль. Актора хвалять не за те, що він грає шляхетного персонажа, а за те, що його гра вміла. Я довго думав про це й, випробовуючи себе, пересвідчився, що на театрі світу не годен уміло зіграти нічого іншого, крім ролі звичайної, простої, безтурботної й самотньої людини. Саме це я собі обрав, та й буде з мене".

 Юлія Гасиліна