Сьогодні Міжнародний день театру
Міжнародний день театру встановлений у 1961 році IX конгресом Міжнародного інституту театру (МІТ) і святкується 27 березня. Це не просто професійне свято майстрів сцени — це свято мільйонів глядачів.
Уперше Міжнародний день театру відзначався в 1962 році та був приурочений до відкриття чергового сезону Театру націй у Парижі, на сцені якого з березня по червень показують свої вистави театри різних країн. З цього часу Міжнародний день театру проходить щороку саме 27 березня.
За традицією, щорічно з нагоди Міжнародного дня театру до світового театрального співтовариства звертаються найвпливовіші діячі світової культури.
Першим автором міжнародного послання до Дня театру в 1962 році був французький письменник, художник і кінорежисер Жан Кокто, а цього року до громадськості звернеться південноафриканський драматург, режисер і дизайнер Бретт Бейлі.
Слово «театр» походить від грецького «theatron» — місце для видовищ, видовище. Театр — це рід мистецтва, а також будівля, призначена для представлення драматичних творів перед публікою.
Згадка про першу театральній постановці датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті, сюжетом послужили образи єгипетської міфології — історії бога Осіріса. Це було зародженням довгої і міцному зв'язку між театром і релігією. У древній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. Давньогрецькі театральні вистави також використовували міфологічні образи.
Щодо українського театру, то з ХІ століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрескиСофійського собору в Києві (ХІ століття).
Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл(16-17 століття).
Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася такожЛьвівська братська школа та Острозька академія.
У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стацінарних театральних споруд просувався повільніше.
Так, у Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.
Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі.
Бурклеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.
У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий.
Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
В Україні традиційно з нагоди Міжнародного дня театру проводяться театральні фестивалі, нагороджуються художні колективи, театри показують свої кращі спектаклі.
В українському театрі Богами Олімпу вважаю Аду Роговцеву - людину "без пози, але з позицією" - та Богдана Ступку.
Пропоную зустріч із ними:
Немає коментарів:
Дописати коментар