Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!

9 березня - знаменна дата нашого календаря, адже це День, коли народився Поет...

                 

 Сьогодні чергова, 202 річниця з Дня народження Кобзаря.

А я згадую інший рік: рік 2014. Донецьк, обласний етап конкурсу риторів " Красномовна Донеччина". 
Юні натхненні обличчя, Кобзареве слово, прочитане кожним по-своєму, пропущене через юнацьке чи дівоче серце...
Згадую виступ переможця-учня Донецького ліцею № 37 з літературно-музичною композицією "Криши, ламай, трощи стереотипи!"

Вступне слово

Говорячи про Тараса Шевченка, найчастіше прийнято підкреслювати, що він борець за волю України, символ духовного життя нації, її незалежності. Але рідко ми згадуємо про Шевченка як про людину з пристрастями та почуттями, зі стійкими смаками та мистецькими вподобаннями, освіченого чоловіка, тонкого знавця світової культури.  В українському суспільстві сформовано багато стереотипів щодо постаті Тараса Шевченка.

Втім                                                                    

Звичайні  норми  починають  ст́аріти,
тривожний  пошук  зводиться  в  закон,
коли  стоїть  історія  на  старті
перед  ривком  в  космічний  стадіон.

Тому й промовляє до нас словами високої життєвої істини Ліна Костенко:

 

Криши,  ламай,  трощи  стереотипи!
Вони  кричать,  пручаються  -  ламай!

А Київський Національний музей Тараса Шевченка  в рік його 200-річного ювілею працює під гаслом: «Ламаємо шаблони».

Тому, долучаючись сьогодні до святкування знаменної дати українського літературного календаря, ми пропонуємо Вашій увазі літературно-музичну композицію «Криши, ламай, трощи стереотипи!»

1-й учень

Звичні уявлення про поета починаються з його портрета, на якому він

насуплений, грізний, у старосвітському кожуху, як на деяких нафантазованих малярських портретах.

                    

2-й учень

А ось автопортрет Тараса, намальований у Яготині 1843 року та подарований Варварі Рєпніній. Звернімо увагу, який він романтичний! і принаймні відносно молодий, але аж ніяк не старий дід у кудлатій шапці. На портреті світиться любов Генія в розквіті сил і надій. Він іде до свого зеніту. За два роки Тарас напише головні твори. Кожен із них буде подією в житті нації. У цьому образі ті справжні риси поета, які вражають. Зокрема, цілковита духовна свобода.

                         

1-й учень

Одним зі стереотипів є звичка писати про невольницьку кріпацьку долю  Тараса Шевченка, його десятирічне заслання

2-й учень

Однак деякі генії мають властивість бути вільними за всіх умов. У Шевченка це вже в дитинстві виявляється. Він свободним залишається і в ув’язненні.

     Караюсь, мучуся, але не каюсь! 

1-й учень

Хрестоматійними стали такі визначення: Великий Кобзар, геній і пророк, духовний вождь нації

2-й учень

Проте ще Євген Маланюк заперечував таке вузьке розуміння феномену Тараса Шевченка:

 

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт майбутніх буйних рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже,
У досвітніх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

 

Пісня «Садок вишневий коло хати»

1-й учень

Про саму ж поезію прийнято говорити, що вона надто сумна, песимістична, адже навіть сам автор писав: «Скрізь плач, і стогін, і ридання»

2-й учень

У нашому світі ми бачимо на кожному кроці людей вигаслих, зневірених. Є такі моменти й у Шевченка, але в ліриці це й повинно бути. Можливо, є багато людей, які саме те й читають у нього. Справді, це поезія сумовита, як українська пісня. Та все ж таки в усьому він зберігає високий тон псалмів: «Сонце йде. І за собою день веде». Не журіться, сльота не вічна. І багато в нього є тих бадьорих моментів, які підтримують людський дух. 

1-й учень

Ми більше говоримо про кріпака, а не про академіка. А проте це важливий факт, який допомагає осягнути всю велич і багатогранність його таланту, зрозуміти його як інтелігента тонкої душі і світлого розуму.

2-й учень

Власне, читаючи щоденники Тараса Григоровича, його повісті, можна знайти кілька сотень розсипаних по текстах згадок про музику. Шевченко її дуже добре відчував, навіть більше того — він навчився сам грати на фортепіано, виконував нескладні твори Моцарта й Бетховена. Не слід забувати, що він був академіком Академії мистецтв — просто так це звання не давалося. Така людина мала бути надзвичайно освіченою. Шевченко відвідував усі оперні прем’єри, престижні концерти.

У нього було широке коло смаків: дуже любив Гайдна, Моцарта й Бетховена, постійно до них звертався. Обожнював Шопена, Мендельсона. Дуже добре знав тогочасних віртуозів: Паганіні, Серве, В’єтана, у його творах згадуються десятки прізвищ.

Любив віолончель, про яку писав у повісті «Музика»: «Якби я був двічі рабом, я б за цей інструмент продав себе втретє в рабство».

Все це говорить про те, що Шевченко — інтелігент надзвичайно високого художньому смаку.

1-й учень

Прийнято наголошувати на тому, що Тарасові Шевченку встановлено найбільше пам’ятників у різних куточках світу

2-й учень

Втім, найкращий пам’ятником поетові, на думку Богдана-Ігоря Антонича, є його слово:

Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,
коли туди відходив, звідкіля немає вороття.
За бронзу й мідь тривкіше слово –

і як    завжди сонце сходить
і не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття.

А Ліна Костенко дає не тільки високу оцінку, а й філософське узагальнення ролі Кобзаря у формуванні обличчя епох:

Тарас  гранітний  дивиться  суворо:
-  А  ви  гартуйте  ваші  голоси!
Не  пустослів'ям,  пишним  та  барвистим,
не  скаргами,
не  белькотом  надій,
не  криком,
не  переспівом  на  місці,
а  заспівом  в  дорозі  нелегкій.
Бо  пам'ятайте,
що  на  цій  планеті,
відколи  сотворив  її  пан  Бог,
ще  не  було  епохи  для  поетів,
але  були  поети  для  епох! 

 

Висновок

Отже, тільки руйнуючи стереотипи, відходячи від звичних поглядів, ми маємо можливість по-новому осмислити постать Тараса Шевченка в контексті епох: минулого, сучасності та майбутнього.