Мовнопроблемне: Вітаймося по-українському!

Вітаймося по-українському!

Як приємно почути слова вітання! А ще більше до душі – якщо вони сказані щиро, піднесено радісно та твоєю рідною мовою! Проте форми вітання й прощання нерідко звучать у нашому повсякденні, м’яко кажучи, змодернізовано, до того ж перетворено, змінено без потреби. Особливо у розмовному мовленні. Їх, такі неправильні форми вітань-прощань, можна почути і з засобів масової інформації, і від посадових осіб, і від педагогів. Але ж насамперед усі вони, позаяк є публічними людьми, повинні нести до громади літературну мову.

Цьому, звісно, є пояснення, проте нема виправдання. Довговікове насадження іншої мови, заборона рідної дали свої, негативні, наслідки. І тому чуємо й самі, не задумуючись, повторюємо: "Добрий ранок!", "Добрий день!", "Добрий вечір!" Або – на нинішній кшталт (а для когось це – мода): "Доброго ранку!", "Доброго дня!", "Доброго вечора!", цебто щодо кожної пори доби слово "добрий" уживають у формі Родового відмінка. Проте, як стверджують сучасні мовознавці, зокрема, професор, академік Олександр Пономарів, в українській літературній мові усталилися такі форми вітань: "Доброго ранку! Добрий день! Добрúдень! Добрий вечір! Добрúвечір!"...

На підтвердження – коментар самого мовознавця на його сайті: "Щодо формул вітання я вже неодноразово писав: доброго ранку, добрий день (добридень), добрий вечір (добривечір), добраніч (на добраніч) – це давно усталені формули. Гадаю, їх не варто міняти на штучні: доброго дня, доброго вечора. Так можна казати, коли при цих сполуках маємо ще дієслово: бажаю вам (тобі) доброго дня, доброго вечора".

Дехто прощається словами: "Всього вам доброго!". Але "Всього найкращого!" –  це калька з російської, тобто дослівний переклад. Українською – "На все добре!".

(Ще зверну увагу на заголовок, зокрема, слово "по-українськОМУ" в ньому. Форму "по-українському" мовознавці дозволяють. Дозволяють навіть найбільш уживану й найменш правильну "по-українськи", хоча якраз її, на мою думку, краще уникати. А в ЦЬОМУ випадку більш доречно – по-українськОМУ, себто ЯК? Тут мається на увазі не якою мовою (ми ж начебто українською вітаємось), а ЯК вітаємось, якою формою: літературно, а не суржиком).

Цю низку різних форм вітань можна й продовжити, українська мова ними пребагата. Наші питомі слова й форми вітань-прощань не загубилися, вони – у вічно живих творах українських класиків, вони – ще на вустах старшого покоління або в пам’яті тих, хто чув їх не спотвореними. Їх відроджують активні громадяни суспільства, бо звучать так природно, гарно й чисто! Звучать достоту по-українському: мелодійно й милозвучно: 

– Доброго ранку! Радий бачити Вас! Привіт! Моє шанування! Здоровенькі були!

– Добрий день! Добридень! День добрий і Вам (вам)! На добридень! Будьте здорові з неділею! Доброго здоров'я! Будьте й Ви здорові! 

– Добрий вечір! Добривечір! На добривечір вам! На добраніч! Добраніч!

– До нової зустрічі! Щасливо! Бувайте здорові! Щасти вам! Бувай! На все вам (Вам) добре! Щасти! 

 

(Щиро – Любов Сердунич)