Іван Багряний і його "Сад Гетсиманський"
Таким є "Сад Гетсиманський" - болюча книга нашого співвітчизника Івана Багряного
Вона розповідає про період репресій 30-х років минулого століття. Роман у точності описує кожне коло пекла, через яке проходив політв’язень у ті часи. Через це між рядків Іван Багряний дозволив собі філософствувати про життя, смерть і вічні проблеми.
«Така людська натура: хто впав, хоче бачити радість для себе в падінні іншого, бо бути в падінні самотнім – це нестерпно.»
«Людина – це найбільша з усіх істот. Людина – найнещасніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.»
«У цій країні, як і в багатьох інших, в поліцію або в міліцію йдуть служити різні покидьки, злодії і ледарі, різний громадський мотлох, не придатний до нормальної людської праці.»
«Ще безсумнівною річчю було те, що, втративши все, безсилий протистояти фізичному та духовному розчавлюванню…, людина залишала собі сміх.»
«Пішли в невідоме. В першу сферу загадкового, модернізованого, індустріалізованого, науково оснащеного пекла, призначеного для незліченних і найбільших грішників, іменованих «ворогами народу.»
«У цьому світі зміни приходять несподівано, раптово, як революції, події приходять, як приходять з неба метеорити, в найнесподіваніший момент.»
Карцер стоїть, зімкнувшись тісним ромбом, як показник людського божевілля, як доказ, що світ таки старіє, але не дідусів прекрасний світ старіє, а інший – наш.«Було -« Буття визначає свідомість », а стало -« Биття визначає свідомість ». Уявіть собі, змінили тільки одну-єдину букву, але як геніально цей перифраз відобразив епоху.»
Коли серце цвіте вогнем, коли груди охоплює мимовільна радість від одного тільки погляду, від однієї тільки риси особи, видної в профіль, від однієї лише думки, що хтось тут сидить зовсім.«Краще померти раз, померти гордо, з незломленою душею, ніж повзати на колінах і вмерти двічі – морально і фізично. Але в першому варіанті ще є шанс взагалі не вмерти.»
Мені ж найближими й найціннішими стали такі рядки:
"Всі дороги можна пройти, і всі могили можна порахувати, і кожна ніч - навіть полярна ніч! - Закінчується вранці"
Чудова, хоч і важка, добірка - дякую! Будемо сподіватися, що наша "полярна ніч" добігає кінця.
ВідповістиВидалитиДай Бог, Марино! Дай Бог!
ВідповістиВидалити