Думки вголос: Як я залюблена в цю осінь...

Як я залюблена в цю осінь,
У ностальгуючу печаль
Дерев, трави, у неба просинь
І погляд сонця крізь вуаль.

Як я замислена в це листя,
Що таємниці видає
Ледь пошепки... Разки намиста
Нанизує на все моє

Таємне, свіжо-особисте,
Що враз, на жаль, не відболить.
Все хоче знать жовтневе листя 
В свою передостанню мить.

Лягаючи мені під ноги,
Дає обітницю святу,
Що подолаю всі пороги, 
І приморозки, і сльоту...